Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

Володимир Хандогій: "Той, хто не цінує свого минулого, не має свого майбутнього..."

Українська

Більше року у Великій Британії не було українського Посла. Нонсенс за дипломатичними стандартами цивілізованих країн. Хіба що, у країни є бажання свідомо понизити на певний період часу рівень свого дипломатичного представництва, як це відбувається у наших відносинах з країною - агресором – Російською Федерацією. Очевидно, це не той випадок. Я не є прихильником конспірологічних теорій, але мене не полишає відчуття, що у цьому була якась своя логіка. Спочатку – немотивоване рішення «тимчасово виконуючих обов’язки» раптово відкликати за тиждень до президентських виборів послів у провідних європейських столицях - Лондоні і Парижі (на той час вже були обезголовлені диппредставництва України в більшості європейських столиць). А потім довший час тримати ці посади вакантними. Як наслідок, головний російський дипломат у Лондоні, наприклад, отримав необмежені можливості нав’язувати британцям винятково кремлівські версії подій в Україні, виправдовувати дії Москви із захоплення Криму та доводити «непричетність» російських збройних сил до розв’язування війни на Сході нашої держави. І все це зомбування відбувалося на британських теле - і радіоканалах без адекватної реакції і аргументованих роз’яснень з боку найвищої посадової особи нашої держави у країні акредитації. Просто в силу її відсутності.


Візьму на себе сміливість стверджувати, що значною мірою ця стратегія спрацювала. Не буду оцінювати офіційну позицію Форін Офісу, вона прогнозовано проукраїнська. Але, не менш важливо визнати, що, попри мантри про тотальну і беззастережну підтримку України з боку світового співтовариства, значна частина британського суспільства, серед яких чимало впливових парламентарів, представників бізнесу, неоднозначно ставиться до розвитку подій в Україні та шляхів вирішення ситуації на Донбасі. Їм просто не пояснили. Що ж стосується питання анексії Криму, то воно практично зникло з політичних радарів Лондона, як, власне, й багатьох інших країн Європи. Це – прямий результат незрозумілого для широкого загалу загадкового мовчання, в тому числі, наших дипломатів. Як води у рот набрали. Відсутність фахових коментарів (бажано перфектною англійською мовою), яких сьогодні майже не почуєш в ефірах ВВС, Sky News, Bloomberg, на засіданнях парламентських комітетів, на майданчиках Четем Хаус та інших впливових британських політологічних центрів, в офісах Сіті – світового фінансового центру – призвело до того, що проблеми безпеки України, зовнішньої агресії, знову опинилися на маргінесі європейського політичного дискурсу. Без зайвої скромності скажу, що в період лютого – липня 2014 року (до від’їзду в Україну) мені доводилося по кілька разів на тиждень бути гостем провідних ток-шоу Великої Британії.


Дуже сподіваюсь, що пріоритетом новопризначеного посла буде саме робота зі ЗМІ, парламентськими колами, курс на повернення українського питання в британське інформаційне поле, активна публічна дипломатія (і не лише з діаспорою). Якщо нам вдасться втримати завойовані симпатії до України з боку громадянського суспільства, офіційна підтримка Великої Британії не забариться. 
Насправді - це є копітка робота, але її, на щастя, не треба починати з чистого аркуша. Посли – попередники – «predecessors» (хоч як би не знущалися з цього мультилінгвістичного терміну) залишили нашому шановному головному дипломату в Лондоні унікальний спадок – повагу до України і авторитет нашої держави, завойовані, у тому числі зусиллями українських дипломатів за 25 років незалежності. Потрібно лише бажання і вміння цим скористатися. На жаль, сьогодні в роботі дипломатичної служби України такі поняття як інституційна пам’ять і накопичений досвід забуті. Молоде керівництво МЗС не вбачає в результатах роботи своїх колишніх наставників жодної доданої вартості для своєї діяльності. Прикро. І недалекоглядно.

Погляньте лише на когорту послів України у Великій Британії! Сергій Комісаренко - академік, віце – прем’єр перших урядів незалежної України, професор Володимир Василенко - знаний юрист – міжнародник, Ігор Мітюков - авторитетний банкір, екс-міністр фінансів України, Ігор Харченко - кар’єрний дипломат з великим досвідом посольської служби та Ваш покірний слуга (дипломатичний шлях є у Вікіпедії). Вони багато чого могли б порадити пані Наталії Галібаренко, для якої - це перше посольське призначення та ще й в одну з провідних дипломатичних столиць світу. Потрібно лише їх запитати. Серед іншого, можна було б розповісти про роботу Посольства з увіковічення першої присутності України у Великій Британії шляхом встановлення меморіальної дошки на будинку у Лондоні, де розміщувалася дипломатична місія УНР. Як з’ясувалося, згідно британського законодавства, це тривалий і складний процес. І його, на жаль, не вдалося завершити. Але це могло би стати цікавою темою для нового Посла. Натомість, я і мої колеги з сумом дізналися, що одним з перших рішень нового керівника дипустанови після приїзду до Лондона був демонтаж портретної галереї її колишніх колег – вищезгаданих Послів, які служили в Лондоні впродовж 25-ти років незалежності. До речі, традиція розміщувати в дипломатичних установах фотографії колишніх керівників, яка існує у більшості країн, була запозичена українським зовнішньополітичним відомством ще на початках розбудови зовнішньополітичної служби нашої держави. Вона не має нічого спільного з іконізацією, а є лише нагадуванням, що ми не вчорашні і Посольство не народжується з приїздом нового керівника, який би президент не підписував відповідний указ.

Хочеться вірити, що новий Посол в Лондоні, як, власне, й інші молоді керівники, які в силу обставин опинилися сьогодні біля керма дипломатичної служби України, керуватимуться у своїй діяльності істиною, яка пройшла випробування історією: той, хто не цінує свого минулого, не має свого майбутнього. Українська асоціація зовнішньої політики відкрита до конструктивної співпраці з посольствами і готова спрямувати унікальний досвід своїх членів на допомогу в розвитку двосторонніх відносин, боротьбу із зовнішньополітичними викликами і загрозами, які стоять перед Україною. Бажаємо нашим колегам успіхів у цій роботі.


З Новим Роком!
 

Володимир Хандогій, Президент УАЗП

Поділитися

Коментар