Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

До сесії Генеральної Асамблеї ООН: втрачені можливості

Українська

Серед 170-ти пунктів порядку денного ювілейної 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН не знайшлося місця питанню про територіальну цілісність України у зв’язку із зухвалою анексією Криму, здійснену Російською Федерацією всупереч Статуту ООН і нормам міжнародного права. Питанню, яке навесні минулого року пройшло апробацію ухваленням 100 голосами резолюції і мало підстави й надалі залишатися у порядку денному Генеральної Асамблеї. Проаналізувавши в Асоціації причини, дійшли висновку, що головна з них у прорахунку вітчизняної багатосторонньої дипломатії.

В системі ООН завжди існувало просте та ефективне правило. Якщо держава зацікавлена у повторному розгляді питання, резолюція повинна містити доручення Генеральному секретарю підготувати інформацію про хід їі виконання. У такому випадку питання включається до порядку денного автоматично(!)

Цього, на жаль, не було зроблено. Що завадило українській стороні включити до зазначеної резолюції стандартне і стовідсотково прохідне доручення Генеральному секретарю ООН і тим самим зберегти ключове для України питання в порядку денному, залишається незрозумілим. Скоріше за все існувала ілюзія швидкого повернення Криму на фоні очевидної нездатності до аналізу і прогнозування подій. Інше можливе пояснення – вказівка тодішнього керівництва МЗС України обмежитись одноразовою резолюцією, зайнявши надалі вичікувальну позицію, що у той період було типовим для пов’язаних з Кримом питань. Одним словом - прогавили!

До речі, прикладів, коли держави роками і навіть десятиліттями утримують на порядку денному потрібні їм питання, в історії ООН безліч. Вже більше тридцяти років у Генеральній Асамблеї розглядається питання про ситуацію в Афганістані, внесене до порядку денного ще в часи агресії СРСР проти цієї країни. Декілька поколінь дипломатів розглядають на сесіях органів ООН ситуацію на Кіпрі з ухваленням відповідних резолюцій. Яскравий приклад професіоналізму і відповідальності у відстоюванні національних інтересів денмонструє Азербайджан, утримуючи на порядку денному вже протягом тривалого часу питання “Ситуація на окупованих територіях Азербайджану” (п.40 нинішньої сесії Генеральної Асамблеї). Те ж саме стосується питань Палестини, Фолклендських (Мальвінських) островів та низки інших. І хоча, скажімо, агресія Іраку проти Кувейту - справа давно минулих днів, цей пункт справно перетікає з сесії у сесію під назвою “Наслідки Іракської окупації Кувейту та агресії проти нього”.

Саме тому особливо прикро, що маючи в питанні засудження анексії Криму і агресивних дій Росії на сході України потужну підтримку міжнародного співтовариства, українська дипломатія втратила можливості для подальшої консолідації цієї підтримки в рамках найавторитетнішої міжнародної організації. Звичайно, ці питання підніматимуться на сесії в інших форматах, зокрема, під час двосторонніх зустрічей Президента “на полях” Генасамблеї, в рамках загальнополітичної дискусії, при обговоренні питань, присвячених підтриманню міжнародного миру та безпеки. Але слід розуміти, що шанс акцентовано обговорити його в рамках окремого пункту з наступним ухваленням резолюції на сьогодні нами втрачено і повернути його до порядку денного Генасамблеї буде непросто.

Поділитися

Коментар