Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

Україна та ООН: безальтернативність спільної мети

Українська

Україна та ООН: безальтернативність спільної мети


  • Україна та ООН: безальтернативність спільної мети10 листопада 2016 року за інформаційної підтримки «Вектор ньюз» відбувся круглий стіл «Російська агресія в Україні та ООН: суспільні очікування і реальні можливості», проведений Українським відділенням Асоціації міжнародного права спільно з Українською асоціацією зовнішньої політики. Модератором заходу виступив президент Українського відділення ILA, Надзвичайний та повноважний Посол Олександр Купчишин. У професійній дискусії взяли участь й інші відомі дипломати. Зокрема, з цікавими думками виступили Надзвичайні та Повноважні посли Володимир Хандогій, Олег Семенець, Ігор Турянський, Андрій Гончарук та Павло Кір’яков. Також відзначимо участь у роботі круглого столу юристів-міжнародників та експертів у сфері безпеки – Олександра Бєлова, Петра Копки, Владислава Максимова, Петра Шатковського та інших.

Україна та ООН: безальтернативність спільної метиУчасники заходу відразу констатували наявність величезних розбіжностей між суспільними очікуваннями і реальними можливостями вирішення конфлікту на Сході України, так само як і у розв'язанні проблеми повернення Криму. Не останню роль у розбіжностях між очікуваннями та можливостями відіграють і недостатньо аргументовані, а подекуди й відверто популістські офіційні заяви представників влади. З цього приводу Олександр Купчишин зазначив: «Не можна говорити, що мінські домовленості зараз не мають ніякої альтернативи. На певному етапі вони були потрібні, але лише за їх допомогою кризу не подолати. Потрібне вироблення нових механізмів». Безальтернативною в цьому напрямі може бути тільки мета – відновлення територіальної цілісності України, а шляхи до цього можуть бути багатоваріантними. Також потрібно шукати такі міжнародно-правові механізми, які б не залежали від зміни політичних еліт у країнах-партнерах України. 

Україна та ООН: безальтернативність спільної метиУ свою чергу Володимир Хандогій звернув увагу на те, що останнім часом у ЗМІ з’явились натяки на те, що Мінський формат себе вичерпав: «Один з альтернативних форматів може з’явитися саме під егідою ООН. Нині можна стверджувати, що Україна й досі не використала величезну кількість можливостей, які може надати Організація Об'єднаних Націй. Можливо, якраз за допомогою подібних круглих столів вдасться здійснити певний тиск з боку громадянського суспільства на органи влади і змусити їх більш уважно придивитися до ООН».

До речі, парадокс сьогоднішнього дня якраз і полягає в тому, що саме Рада безпеки ООН, яка й покликана займатись забезпеченням миру та безпеки в усьому світі, з відомих причин пробуксовує й не може дійти згоди у протистоянні Україна – Росія. Водночас учасники круглого столу наголосили на тому, що окремі коментарі щодо реформування РБ ООН є явно недоречними. Наприклад, під час підготовки до проведення 70-ї сесії Генеральної асамблеї ООН з боку МЗС України пролунав вислів: «На 70-й сесії ООН ми спробуємо позбавити РФ права вето» (https://focus.ua/country/336199/) «Але це ж зовсім неймовірна, безвідповідальна заява, цю обіцянку просто неможливо було виконати. Адже навіть якщо 180 країн – учасниць ООН будуть не проти змінити РБ ООН, але не буде згоди усіх 5 постійних членів РБ ООН, ці зміни просто не відбудуться. Це струс повітря», – висловили своє ставлення до подібних заяв учасники круглого столу.

Нині справді є багато критики на адресу РБ ООН, але разом з тим треба визнати, що Статут ООН – це шедевр міжнародно-правової думки, оскільки цей документ викладений таким чином, щоб забезпечити максимальну сталість і незмінність правил, за якими здійснюються взаємини між державами. І Україна стала заручницею цієї юридичної досконалості, бо щось змінити в системі роботи ООН надзвичайно важко. Але разом з тим робити щось усе одно потрібно, бо через право вето, яким наразі володіє РФ, Україна не зможе пролобіювати жодне зі своїх питань. Хоча не все так безнадійно, – впевнені вітчизняні дипломати. Позиція «оскільки в РФ є право вето, то можна нічого не робити» є неправильною та неконструктивною. Слід ретельно фіксувати всі кроки з боку РФ проти України, щоб зайвий раз можна було всім показати, «в кого вуха стирчать». Натомість за час перебування України в складі РБ ООН як непостійного члена (а це вже майже 1 рік) було зроблено надзвичайно мало. Не дуже активною є позиція МЗС і нині. Зокрема, під час нещодавнього виступу П. Клімкіна в ООН міністр закордонних справ жодного разу не згадав про російську агресію. Але ж замовчувати цю проблему на такому високому рівні просто небезпечно. Разом з тим слід зазначити, що в заяві прес-служби МЗС слова Клімкіна про російську агресію присутні.

Довідково:
7 листопада 2016 року глава МЗС Павло Клімкін, виступаючи на засіданні Ради Безпеки ООН з питання загрози миротворчих операцій, заявив, що Україна має намір активно брати участь у миротворчих операціях ООН. Під час виступу Павло Клімкін зазначив, що миротворча діяльність Організації є одним з головних її завдань та важливим інструментом забезпечення миру та довгострокової стабільності. "Україна надає величезне значення миротворчості ООН, з урахуванням того, що це одне з ключових завдань організації і важливий засіб по забезпеченню миру та довгострокової стабільності. Україна - одна з провідних країн у Європі, яка надає свій миротворчий контингент у операціях ООН з підтримання миру, і ми пишаємося цим вкладом у важливу роботу Організації. Незважаючи на триваючу агресію Росії проти України, ми продовжимо активну участь в миротворчій діяльності ООН", - сказав Клімкін.


«Ми не переоцінюємо можливості Ради Безпеки ООН і Генасамблеї ООН. Але не хочемо й недооцінювати їх, оскільки політична та моральна підтримка переноситься, зокрема, й у фінансові інститути. Росія всіляко намагається уникнути того, щоб її визнали стороною конфлікту, оскільки вона буде змушена діяти відповідно до ст. 27 Статуту ООН», – виголосили свою спільну думку учасники круглого столу. Нагадаємо, що відповідно до п. 3 ст. 27 Статуту ООН «сторона, що бере участь у суперечці, повинна утриматися від голосування при прийнятті рішення на підставі Глави VI і на підставі п. 3 ст. 52 Статуту». Тобто теоретично можливість обійти право вето Росії в РБ ООН є, лише треба реалізувати механізм, як нею скористатись.

Україна та ООН: безальтернативність спільної метиДуже продуктивною в цьому сенсі стала розмова учасників заходу з постійним представником України при ООН Володимиром Єльченком (розмова відбулася за допомогою скайп-зв'язку). Зокрема, відповідаючи на питання, а які нині є реальні можливості залучення механізмів ООН для розв'язання конфлікту на Сході України, В. Єльченко зазначив про те, що під час головування України в РБ ООН у лютому 2017 року буде порушено питання асиметричних загроз у сучасній системі міжнародної безпеки, а якщо конкретніше, то Україна порушить питання гібридних воєн. 

Також важливим досягненням стало прийняття резолюції про «Ситуацію з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі (Україна)» від 15 листопада 2016 року , що можна розцінювати як перший крок залучення інших механізмів ООН додатково до формату Мінських перемовин. Звичайно, під час круглого столу В. Єльченко ще не міг знати, якими будуть результати голосування, але вже тоді він зазначив, що під час підготовки документа спротив Росії по цій резолюції був шаленим.

Також український дипломат розповів про те, що нещодавно в Постійному представництві України в ООН провели ряд робочих зустрічей з іноземними дипломатами, під час яких продемонстрували слайди з інформацією про те, скільки військовиків і озброєння РФ нині перебуває на території Криму. «Зарубіжні дипломати були шоковані тим, що в Криму зараз стільки російських військ, що вони можуть завоювати Західну Європу за кілька днів», – наголосив Володимир Юрійович. До речі, можливо, саме ці слайди й стали вирішальним для декого з іноземних послів.

Також українські дипломати запропонували високопосадовцям ООН відкрити у Відні додатковий офіс (представництво) Організації Об'єднаних Націй при ОБСЄ. «Очікуємо й на призначення спеціального представника або посла ООН по Україні. Цей посол міг би регулярно доповідати Генсеку, а через нього – й РБ про те, що насправді відбувається на Донбасі. Це був би перший етап для реального створення миротворчої місії в Україні. Хоча слід відразу розуміти, що розраховувати на отримання мандату РБ для проведення такої операції через позицію РФ, не варто», – наголосив Постійний представник України при ООН.
Крім того, учасники засідання велику увагу приділили обговоренню питання про діяльність новообраного Генерального секретаря ООН на цій посаді у найближчі 5 років. Їхня увага зосереджувалася на тому, чи зможе він організувати роботу Організації, яка останнім часом піддається дедалі більшій критиці зі сторони багатьох держав-членів, так, щоб вона належним чином змогла відповідати тим викликам і загрозам, що постали нині перед світовою спільнотою і як він буде діяти стосовно ситуації в Україні.

Від часу створення Організації Об'єднаних Націй у 1945 році її очолювали 8 Генеральних секретарів. Першим був представник Норвегії Трюгве Лі (1946-1952 рр.). Потім, у 1953–1961 рр., цю посаду обіймав Даг Хаммаршельд (представник Швеції). З 1961 року і до 1974 Генеральним секретарем був У Тан, представник Бірми (тепер – М’янма). Австрієць Курт Вальдхайм очолював ООН у 1972–1981 роках, а представник Перу Хав’єр Перес Де Куельяр – у 1982–1991 роках. Представник Єгипту Бутрос Бутрос-Галі обіймав посаду Генерального секретаря у 1992–1996 роках. До речі, він єдиний з генеральних секретарів ООН, хто працював на цій посаді один 5-річний строк. Представник африканського континенту (Гана) Кофі Аннан був Генеральним секретарем протягом 1997–2006 років, а Пан Гі Мун з Республіки Корея – у 2007–2016 рр. Його каденція завершується 31 грудня цього року. Дев'ятим Генеральним секретарем строком на 5 років обрано представника Португалії Антоніо Гутерреша. 

Кожний з Генеральних секретарів відзначився якимись досягненнями, перебуваючи на цій важливій посаді. Україна хотіла б, щоб новообраний Генеральний секретар більше, ніж його попередник, приділяв увагу розблокуванню ситуації, що склалася в Криму і на Сході України, і яка, враховуючи агресивну поведінку Російської Федерації на міжнародній арені, становить велику загрозу міжнародному миру і безпеці. Відзначалося, що наша держава сподівається, що саме Антоніо Гутерреш зможе продемонструвати на своїй посаді ті лідерські якості, яких так не вистачало ще нині діючому очільнику Секретаріату ООН останніми роками, у тому числі і щодо ситуації в Криму і на Сході України. На користь таких сподівань свідчать і слова Постійного представника України при ООН Володимира Єльченка, який вважає, що новий Генеральний секретар надасть розгляду в ООН питання про ситуацію в Україні більшу підтримку, ніж його попередник.

Повноваження Генерального секретаря, як наголошували учасники круглого столу, визначаються у розділі ХV Статуту Організації Об'єднаних Націй (ст.ст. 97-101). Відповідно до них він має право доводити до відома Ради Безпеки ООН про будь-які питання, які, на його думку, можуть загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки. А агресивна поведінка Росії на міжнародній арені і є саме такою, на яку Генеральний секретар має звернути особливу увагу. Водночас відзначалося, що Антоніо Гутерреш, як і кожний його попередник, буде намагатися балансувати між інтересами п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН, саме які і висунули його кандидатуру на цю важливу посаду. Враховуючи, що один з них, а саме Росія, буде всіляко перешкоджати розгляду питань і про ситуацію в Україні, і про збиття малайзійського літака, Постійному представництву України при ООН слід приділяти більшу увагу роботі Генеральної Асамблеї і використовувати її можливості з тим, щоб питання про Крим і ситуацію на Сході України постійно перебували у полі її зору, оскільки, як наголошували учасники круглого столу, Росія не зможе блокувати ні обговорення, ні будь-які рішення, схвалені нею.

На завершення круглого столу учасники заходу домовились про продовження обговорення цієї важливої теми.
 
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети
Україна та ООН: безальтернативність спільної мети

Поділитися

Коментар