В умовах тотального міжнародно-правового нігілізму, притаманного сучасній Росії, заява Пєскова про визнання рішення Міжнародного Суду ООН, "яким би воно не було", викликає, як це не парадоксально, занепокоєння. Така заява, озвучена вже на етапі попередніх судових слухань, може свідчити про отримання Кремлем обнадійливої інсайдерської інформації стосовно майбутньої ухвали за позовом України. Адже на відміну від нашої держави Росія має у складі Міжнародного Суду ООН свого суддю, а відтак і можливість неофіційно зондувати попередню позицію інших суддів.
У будь-якому випадку заспокійлива заява Москви про її прихильність до міжнародного права не повинна вводити в оману. Попереду в України серйозне юридичне протистояння з сильним, досвідченим і підступним противником. На жаль, у вітчизняному медіапросторі вже лунають шапкозакидацькі висловлювання, зокрема й високопосадовців, на кшалт нашої гарантованої перемоги у Міжнародному Суді ООН. Тому репліка керівника української делегації О.Зеркаль про те, що нас у протистоянні з Росією підтримує увесь світ, потребує у даному контексті суттєвого доповнення - треба також аргументовано домогтися підтримки більшості з 15 членів Міжнародного Суду ООН, які формально не є представниками держав, а діють в особистій якості.