Глава представництва Європейського Союзу в Україні Хюґ Мінґареллі розповів в інтерв’ю УНІАН про роль політичної волі українських можновладців в процесі зближення України з Євросоюзом, необхідність боротьби з незаконною торгівлею вздовж лінії розмежування на Донбасі, коли в окремих районах Луганської і Донецької областей мали б відбутися місцеві вибори та як має запрацювати безвізовий режим для громадян України.

Давайте розпочнемо з Угоди про асоціацію. Як людина, яка стояла біля витоків Угоди про асоціацію Україна-ЄС і яка до кінця 2010 року була головним переговірником з боку Євросоюзу, які почуття у вас зараз, коли Угода вже на фінішній прямій?

Перш за все, Угода вже тимчасово застосовується. Більше року тому, ми розпочали імплементацію великої кількості положень Угоди про асоціацію, і ми вже домоглися гарного прогресу у ряді областей. Але я вважаю, що ця Угода відповідає тому, чого Україна бажає досягти, а саме наблизитися до норм і стандартів Європейського Союзу у багатьох сферах політичного та економічного життя. Українська влада повинна розширити можливості для імплементації Угоди за умови наявності твердої політичної волі, щоб дійсно впровадити її. Так що, з нашого боку, ми сподіваємося, що українська влада продемонструє необхідну політичну волю. І ми підтримуємо наших українських партнерів, передаючи наш досвід в імплементації цієї Угоди. Але я вважаю, що вона добре пристосована до того, чого Україна хоче досягти, а саме стати ближчою до ЄС. Говорячи про політичну волю, чи бачите ви таку волю та єдність серед різних українських органів влади, і зокрема, між парламентом, урядом і президентом.

На вашу думку, вони об’єднанні у цьому процесі, чи мають розбіжності?

Для мене це важке питання. Ви знаєте набагато краще, ніж я, політичне життя вашої країни. Але більшість політиків, з якими ми зустрічаємося у нашій повсякденній роботі, найвищою мірою долучені до зближення України з Європейським Союзом. Отже, я можу сказати, що ми відчуваємо у майже всіх політичних фракціях рішучу налаштованість до [реалізації] цієї Угоди про асоціацію та до зближення з ЄС.         

Які ваші цьогорічні очікування в плані імплементації Угоди про асоціацію?

Ми сподіваємося, що зможемо узгодити українське законодавство з законодавством  ЄС з точки зору багатьох важливих секторів: в енергетиці, в сільському господарстві, транспорті, і знову ж таки, для цього знадобиться багато часу, щоб імплементувати цю Угоду. Більше семи років. Але на мою думку, ми вже розпочали з гарних темпів, і я сподіваюся, що ми зможемо пришвидшити їх у найближчому майбутньому за умови, якщо буде політична воля. Чи бачите ви досягнення та успіхи одночасно з обох сторін, ЄС та України, які ми можемо взяти до уваги, що Угода вже приносить результат… Так. Наприклад, у 2016 році вже було зростання експорту України до ЄС в результаті набуття чинності угоди про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі. Тому, ми можемо вважати, що у цьому відношенні вже є чимало прогресу, якого було досягнуто. Потім, якщо ви подивитеся, що було зроблено у сфері боротьби з корупцією, а зроблено було багато, щоб з іншої сторони, виконати План дій з візової лібералізації. Ви розумієте, таким чином, ми можемо вважати, що поглиблення відносин між Україною та ЄС привело до реформ та прогресу у важливих секторах.    

Як ви вважаєте, чи має Європейський Союз план на той випадок, якщо верхня палата парламенту Нідерландів – Сенат – не ратифікує Угоду?

Ні, у нас немає плану “Б” через просту причину, що для нас вона має бути ратифікованою. Так що, ми сподіваємося, що Сенат ратифікує цю Угоду. 27 країн-членів ратифікували. Європейський парламент ратифікував і Верховна Рада ратифікувала. Вона має бути ратифікованою. Якщо ми подивимося ближче на процеси, які відбуваються у Нідерландах… Як ви знаєте, у грудні минулого року для того, щоби завершити процес ратифікації Угоди про асоціацію, уряд Нідерландів запропонував пропозиції, які були включені у додаток до Угоди. І, зокрема, серед тих пропозицій була вимога, що Україна не повинна автоматично приєднатися до ЄС… Так. Чи не вважаєте ви, що така вимога у кінцевому підсумку позбавить Україну від можливості отримати перспективу членства у майбутньому? Це нічого не змінює з двох причин. Перш за все, в Угоді про асоціацію взагалі немає жодної згадки, що Україна має перспективу членства. Про це ніколи не йшлося. Це перша теза. І друга теза, існує 49 стаття Угоди про ЄС (про створення Європейського Союзу - УНІАН), у якій дуже чітко сформульовано, що будь-яка європейська країна, яка виконає низку умов, пов’язаних зі свободами, верховенством права, правами людини, може подати заявку на вступ до ЄС. І Україна, безумовно, є європейською країною. Ви вже згадали про боротьбу з корупцією, і у цьому зв’язку, часто можна було почути, що Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура мають бути забезпечені необхідними інструментами для того, щоб функціонувати належним чином.

Що ще, на вашу думку, необхідно зробити?  

Пан Ситник повинен мати більше людей, більше спорядження, і прерогативою має бути повага з боку всіх, в тому числі від Генерального прокурора.

Як щодо незалежного аудиту НАБУ? Я чув, що пан Томас Фреллесен [заступник глави Представництва ЄС] порушував це питання. Чи можете ви детальніше розповісти про це?

Нам повідомили, що аудит НАБУ буде проведено в недалекому майбутньому. І ми, звичайно, сказали, що цей аудит повинен бути проведений незалежними та компетентними людьми. Як щодо антикорупційного суду. Ви наполегливо закликали… Ми закликаємо українську владу створити Антикорупційний суд без затримок, тому що сьогодні більшість суддів не забезпечують необхідні гарантії незалежності та компетенції.

Як відомо, через торгову блокаду у Донецькій та Луганській області, розпочалися перебої з постачанням вугілля з непідконтрольної уряду України частини Донбасу. На вашу думку, яким чином українська влада повинна вирішити цю ситуацію, щоб не посилювати подальше загострення ситуації в суспільстві?

Перш за все, ми розглядаємо цю блокаду як дуже негативне явище для країни. Ми вважаємо, що важливо для української влади прийняти інклюзивний підхід щодо населення, яке проживає на контрольованих сепаратистами районах. Ми також вважаємо, що поточна блокада дуже різко з’їдає економіку країни. Ви знаєте, що ситуація в енергетиці погіршується. Вам відомо також, що ряд компаній будуть змушені закритися разом із звільненням чисельної кількості людей. Тому, ця блокада призведе до погіршення життєвих умов тисяч українців і з цієї причини, це надзвичайно погано.   Сказавши про це, уряд зі свого боку повинен вжити необхідних заходів у боротьбі з незаконною торгівлею та контрабандою. І в більш загальному плані, щодо всього, що має відношення до тіньової економіки, і яка розвивається довкола лінії розмежування.  

Що український уряд повинен робити по відношенню до тих людей, які залучені до блокади?

Прем’єр-міністр минулого тижня представив деякі пропозиції. І я сподіваюся, що число людей, які сьогодні забезпечують блокаду, погодяться сісти за стіл [переговорів] з прем’єр-міністром та говоритимуть про вихід із ситуації мирним шляхом. Одна із вимог блокувальників стосується того, що на Донбасі не відбувається звільнення заручників. І це є однією з багатьох причин, чому вони вирішили розпочати блокаду.

 Як ви думаєте, як ця проблема повинна бути розглянута?

Шкода, що немає звільнення заручників, але блокада не є правильною відповіддю. Ви лише погіршуєте проблему блокадою. Ви нічого не вирішуєте. Продовжуючи цю тему, я хочу звернути увагу на Мінські угоди. На Донбасі також не відводиться озброєння, режим припинення вогню не працює. 

Як, зрештою, зрушити ці питання з «мертвої точки», і чи може ЄС надати нові імпульси цьому процесу?

Це правда, що виконання Мінських угод відбувається украй повільно та невтішно, але, в той же час, сьогодні ми не бачимо жодного іншого вибору, і з цієї причини, я вважаю, що повинні зробити все, що від нас залежить, щоб переконати усі сторони приступити до розроблення “дорожньої карти”, про що було заявлено на саміті “нормандського формату”. І для цього, очевидно, усі залучені сторони повинні погодитися просуватися вперед одночасно в сфері безпеки та на політичному треках. Це наша надія. Ми не бачимо сьогодні жодних інших варіантів.

Говорячи про “нормандський формат”: нещодавно відбувся візит до України міністрів закордонних справ Великої Британії та Польщі, також у Москві зустрілися глави МЗС Німеччини і Росії, які висловилися не проти залучення Сполучених Штатів. Яка ваша думка з приводу розширення “нормандського формату” і яку роль ЄС ви бачите у цьому процесі?  

На даний момент, ЄС не прийняв будь-якого рішення у цьому питанні. Але якщо міністри вважають, що цей формат потрібно змінити, це повинно обговорюватися між основними залученими сторонами.

Враховуючи той факт, що Росія відмовляється виводити все своє озброєння та військових зі східної України та продовжує забезпечувати бойовиків технікою, спорядженням, фінансами та іншою допомогою, як Україні розв’язати таке проблемне питання, як реінтеграція окупованої частини Донбасу?

Знову – виконання Мінських угод. Вони [переговорні сторони] повинні досягнути політичного рішення, яке дозволить провести вибори. І потім, на цій основі, Україна повинна поступово повернути контроль над цими територіями за сприяння міжнародної спільноти. І, як ви знаєте, ЄС, вже чітко заявив, що ми хотіли би бути на чолі відновлення соціальної та економічної інфраструктури на Донбасі одразу же після того, як буде знайдене політичне рішення.

На вашу думку, які кроки української влади виглядають як позитивні передумови на шляху до реінтеграції, а які створюють перешкоди?

План заходів розроблений міністерством тимчасово окупованих територій і прийнятий урядом (спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики) щодо окремих районів Донецької і Луганської областей є кроком у правильному напрямку, який відкриває шлях до реінтеграції цих районів. Тому що головна ціль цього плану заходів полягає в основному в тому, щоби полегшити сьогодні пересування людей з обох боків контактної лінії і зберегти усі можливі контакти людей з непідконтрольних територій з Україною для того, щоб вони могли і надалі почуватися українськими громадянами. Тому, цей план, який був розроблений за участі пана [міністра з питань окупованих територій] Вадима Черниша, на наш погляд, є кроком у правильному напрямку. Як щодо надання соціальних та інших виплат тим мешканцям, які живуть на неконтрольованих територіях… Ми завжди говорили і не змінили нашу позицію, що український уряд повинен виплачувати пенсії та соціальну допомогу усім українським громадянам як на контрольованих урядом [України] територіях, так і на контрольованих сепаратистами територіях.  

Але яким чином український уряд повинен звернутися до тих мешканців Донбасу, хто живе на контрольованій території, щоби запобігти зростанню напруження?

Ймовірно за допомогою інклюзивного підходу. Необхідно зробити все можливе, щоби ті люди почували себе, що вони Києвом сприймаються як українські громадяни. Тому, ми повинні уникати всього, що дає їм відчуття, що вони покинуті.

Як Ви ставитеся до припущення посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля, що вибори на Донбасі можуть відбутися за присутності російської армії?

Місцеві вибори можуть відбутися, коли необхідні умови для проведення виборів відповідатимуть критеріям ОБСЄ. Це означає, що українські політичні партії повинні мати змогу висувати кандидатів та брати участь у кампанії, і українські ЗМІ повинні мати змогу також брати участь у кампанії.

Як щодо повернення контролю на Донбасі? Чи повинна Україна в першу чергу відновити контроль над державним кордоном, чи першим кроком необхідно провести вибори, а потім сподіватися на відновлення цього контролю?

Послухайте, це не від мене залежить давати правильну інтерпретацію Мінської угоди. Але моє розуміння полягає у тому, що вибори можуть бути проведені, коли умови, визначені ОБСЄ, для цього існують. Що знову ж таки означає, що українські політичні партії повинні бути допущені до [виборчої] кампанії і українські ЗМІ повинні мати змогу [на окупованих територіях] вільно працювати. Загострює і без того складну ситуацію нещодавнє рішення російського президента Володимира Путіна визнати документи, видані незаконною владою “ДНР” та “ЛНР”.

Чи не вважаєте ви, що в умовах чинних санкцій, з боку РФ це виглядає як новий зухвалий виклик, на який ЄС мав би дати належну відповідь? Якою б вона мала би бути?

Я не можу сказати вам, якою буде відповідь. Я можу лише сказати, що ми говорили дуже чітко, що це рішення не відповідає духу Мінської угоди, і це ясно, що таке рішення не сприяє політичному рішенню.

Чи втримається єдність ЄС стосовно збереження санкцій проти Росії…

Я сподіваюсь на це.

…враховуючи наближення виборів у ряді країн ЄС?

Ми сподіваємося, що ЄС зможе зберігати свою єдність у цьому питанні – санкцій проти Росії.

Чи не здається вам, що змінилися умови, і ЄС тепер повинен активізуватися в плані введення нового набору санкцій?

Сьогодні це не на порядку денному. І я не думаю, що буде посилення санкцій в наступні декілька тижнів. Це саме те, що я можу вам сказати: це питання не перебуває на порядку денному. Я маю на увазі… Я можу привести приклад, що Росія продовжує інтеграцію Криму у свій політичний та економічний простір… Так. Ви праві. … І серед іншого, ведеться будівництво мосту через Керченську протоку, щоб з’єднати Кримський півострів з Росією, що є подальшим порушенням територіальної цілісності України. У цьому зв’язку, існують нові юридичні особи, які не були включені у попередній список санкцій.

Чи повинні вони бути внесені в санкційний список?

Знову: це питання не стоїть на порядку денному. Гаразд. Ще в жовтні минулого року ви заявили, що важливо, щоб Верховна Рада призначила нових членів Центральної виборчої комісії. І влада виявилася нездатною зробити це. Це погано. Вони не змогли призначити цих членів в Центральну виборчу комісію. Ми шкодуємо через це. Це саме те, що я хотів уточнити. 

Якою є ваша оцінка бездіяльності української влади в цій ситуації?

Мені дуже шкода. 

Чому це так?

Ймовірно, вони не достатньо мотивовані розглядати це рішення пріоритетним. Їм належить багато чого зробити. Вони стикаються з різними великими викликами і ймовірно, вони не розглядають це питання пріоритетним для них.   Нещодавно ви сказали, що одним з пріоритетів у 2017 році для Євросоюзу є те, щоби в Україні розпочався процес запуску ринку землі. Водночас влада продовжує йти шляхом мораторіїв на продаж землі… Так, це правда. Я думаю, це пояснюється тим, що вони все ще не вирішили, яким чином взятися за земельну реформу. Багато експертів розцінює, що існує величезний потенціал в агропромисловому секторі та у переробці сільськогосподарської продукції в Україні. Але через відсутність земельної реформи, украй важко залучити інвесторів, щоб використати цю можливість.

Але, на вашу думку, у який спосіб і коли має бути розв’язання цього питання українською владою?

Якомога швидше. У який спосіб, я не знаю, але – якомога швидше.  І у них немає часу відкладати це питання на наступні роки… Це буде точно важливо – запустити реструктуризацію агропромислового сектору, тому що потенціал величезний за оцінками усіх експертів. І для цього земельна реформа є передумовою.

Давайте поговоримо про візову лібералізацію. Чи не будуть висунуті заперечення щодо надання Україні безвізового режиму, зокрема, у зв’язку з виборами у Франції?

Я сподіваюсь, що ні. У принципі, рішення вже було прийнято у Брюсселі і зараз все виконується відповідно до плану. Безвізовий режим повинен набути чинності до кінця червня. Повинен.

Ви сказали про терміни у червні. Уявімо, що безвізовий режим запроваджено, він запрацював. Для тих українців, які мають біометричні паспорти, після всього, чи існуватимуть все ще певні особливі вимоги для них, щоб перетнути кордон?  Чи потрібно їм буде показувати якісь документи, щоб довести, для прикладу, наявність бронювання в готелі?

До них будуть ставитися як до будь-яких громадян третіх країн (не членів ЄС). Тому, якщо представники прикордонного контролю матимуть деякі сумніви, вони можуть спитати декілька запитань про оплату будь-яких місць проживання, чи мають вони достатню кількість коштів з собою, і, якщо вони не зможуть довести це, як у випадку з будь-яким громадянином з третіх країн, їм можуть відмовити у в’їзді. Але їх розглядатимуть як громадян з будь-якої третьої країни, яка має безвізовий режим з ЄС.

Я також хочу запитати, чи є будь-який вплив на зовнішню політику ЄС після того, як Дональд Трамп очолив американську адміністрацію?

Ні, я не думаю. ЄС продовжує розвивати свою зовнішню політику відповідно до своїх принципів. І я не думаю, що зміни в США на даний момент привели до якихось конкретних змін у політиці ЄС… На даний час в ЄС стали більше усвідомлювати, що повинні розвивати власну політику в галузі оборони. І з цієї причини обговорення розпочалося, щоб побачити, як ЄС по суті може визначити та проводити свою власну оборонну політику.

Що ви думаєте з приводу того, що деякі лідери впливових країн ЄС сказали, що США не повинні говорити, що треба європейцям робити?

Так. Це нормальне явище, тому що на певному етапі новий президент висловив зауваження про те, що Brexit був позитивним моментом… Але те, що відбувається в ЄС – справа країн ЄС.

Які ваші головні очікування від України цього року?

Рухатися вперед та консолідувати процес реформ в сфері верховенства права, боротьби з корупцією, судовій системі, розпочати реструктуризацію державних підприємств та запустити амбіційну програму приватизації, провести земельну реформу. І, по суті, спромогтися знайти домовленість з усіма зацікавленими сторонами, щоб тримати конфлікт на Донбасі на найнижчому рівні інтенсивності і, при можливості, урегулювати [конфлікт] мирним шляхом.  

Які ваші очікування цього року від майбутнього саміту “Східного партнерства” у Брюсселі?

Ми ще не знаємо. Ми лише розпочали обговорення. Я не можу сказати, які очікування.  Чи не здається вам, що у нашому всеосяжному порядку денному деякі теми та напрямки взаємодії у двосторонній співпраці не досить відомі широкому загалу? Ви праві. Це наше зобов’язання. Ми були доволі слабкими у комунікації і ми не були відмінними у поясненні українській публіці сенсу присутності ЄС та роботи ЄС у цій країні. Тому ми намагаємося докладати усіх зусиль незважаючи на обмежені ресурси з точки зору комунікації. І ми намагатимемося бути більш чіткими.

Віталій Саєнко

©УНІАН