Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

Круглий стіл ««Україна-НАТО: 20 років Хартії про особливе партнерство» (Транскріпт заходу)

Українська

Круглий стіл ««Україна-НАТО: 20 років Хартії про особливе партнерство»

8 червня 2017 р. у конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень відбувся круглий стіл ««Україна-НАТО: 20 років Хартії про особливе партнерство», організований спільно НІСД, Українською асоціацією зовнішньої політики та Українським відділенням Асоціації міжнародного права.

На заході було обговорено питання передумов, історії та значення підписання Хартії, досягнень та уроків, отриманих у ході її реалізації, а також сучасного стану та подальших перспектив  євроатлантичної  інтеграції України.

До участі у круглому столі були запрошені представники центральних органів виконавчої влади, Представництва НАТО в Україні, державні діячі безпосередні учасники підписання документу, українські дипломати, експерти неурядових організацій.

З вступним словом виступив директор НІСД Володимир Горбулін. Він привітав учасників круглого столу від імені організаторів – Національного інституту стратегічних досліджень, Української асоціації зовнішньої політики, Українського відділення Асоціації міжнародного права. Також він відзначив, що в круглому столі приймають участь визначні діячі, які були напряму залучені до процесу підготовки та підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО в 1997 році.

Голова Української асоціації зовнішньої політики Володимир Хандогій зазначив, що саме учасники круглого столу дали новий імпульс відносинам Києва та Брюсселя в другій половині 1990-х років. Він зупинився на історії підписання Хартії про особливе партнерство, охарактеризувавши дискусію щодо визначення назви цього документу, яка безпосередньо впливає на його формат та значення. Також він запропонував власну періодизацію відносин України з НАТО, визначивши кілька етапів цього процесу (перший – до підписання Хартії в 1997 році; другий – на рубежі століть; третій – активізація контактів за часів президенства В.Ющенка; четвертий – сучасність). Було підкреслено, що сьогодні, коли паралельно із засіданням круглого столу Верховна Рада України розглядає питання законодавчого закріплення євроатлантичного курсу, дискусія щодо партнерства з Альянсом набуває особливого значення та відкриває нові перспективи.

Голова Українського відділення Асоціації міжнародного права Олександр Купчишин побажав учасникам круглого столу професійної відвертої та плідної розмови з актуальних та доленосних для України питань. Він охарактеризував правову складову відносин України з НАТО – еволюцію від багатовекторності і позаблоковості до прискореної інтеграції, та висловив сподівання на те, що сьогодні це питання врешті решт набуло дійсно професійного формату, а у влади сформувалось реальне бачення шляхів реалізації євроатлантичного курсу. Доповідач підкреслив, що сьогодні членство в НАТО є єдиною дієвою запорукою забезпечення безпеки держави, щодо чого існує певний громадський запит. При цьому України навіть в умовах російської агресії залишається не лише безпековим реципієнтом, але й донором. Характеризуючи рівень підтримки членства в Альянсі серед громадян України, О.Купчишин акцентував увагу на відсутності необхідності забезпечити абсолютну прихильність населення до цього курсу. Експерт навів приклад Франції, яка залишалась членом євроатлантичної спільноти попри неоднозначне ставлення до неї серед французів.

Голова представництва НАТО в Україні Олександер Вінніков висловив вдячність організаторам за запрошення на круглий стіл та підкреслив значення Хартії про особливе партнерство як основи відносин, які охоплюють широке коло сфер та форматів (операції з підтримки миру, реформи сектору безпеки і оборони тощо).  Він зауважив, що політичний діалог Києва та Брюсселя залишається наповненим та активним, наголосив на безкомпромісній позиції Альянсу щодо підтримки територіальної цілісності України. Окремо був охарактеризований практичний вимір співпраці в рамках реалізації Комплексного пакету допомоги Україні, прийнятого на Варшавському саміті НАТО. О.Вінніков підкреслив значення реформування українського оборонного сектору, заявив про готовність Альянсу сприяти його реалізації та необхідності закріплення його незворотності на законодавчому рівні.

Експертне обговорення відбулося в рамках трьох сесій. Перша сесія круглого столу була присвячена передумовам підписання важливого двостороннього документу та його історичне значення. В рамках цієї частини дискусії директор НІСД Володимир Горбулін розповів про обставини підписання Хартії про особливе партнерство, згадавши слова тодішнього генерального секретаря Альянсу Х. Солани, який сказав, що підписання документу стало початком нових відносин між Україною та НАТО. Історія його підготовки – це приклад зусиль окремих осіб, які змогли переконати керівництво держави в необхідності реалізації цього курсу. Окремо В.Горбулін розповів про російську реакцію на Хартію, зокрема про намагання Росії випередити Україну та першою підписати політичний документ про партнерство з НАТО. Характеризуючи сучасну ситуацію, він підкреслив, що сьогодні Україна стоїть на сторожі європейських цінностей та безпеки, захищаючись від російської агресії. Саме її боротьба стала гарантією збереження норм міжнародного права. Натомість значення Альянсу в сучасних умовах набуває нових практичних форм. Актуалізація відносин з ним є важливим завданням для України, яке можна реалізувати в рамках задекларованого особливого партнерства. Сьогодні посилюються як політична воля українського керівництва, так і рівень громадської підтримки реалізації євроатлантичного курсу. Нашій державі необхідно знайти свої місце в конфігурації європейських регіональних відносин.

Міністр закордонних справ України (1998-2000, 2005-2007 рр.) Борис Тарасюк підкреслив важливість відновлення законодавчого закріплення курсу на набуття членства в Організації Північноатлантичного договору в якості пріоритетного напрямку зовнішньополітичної діяльності в безпековій сфері. Він заважив, що з практичної точки зору відносини України з НАТО були найперспективнішими на початку ХХІ століття – в подальшому ситуація погіршувалась через політичне забарвлення цього питання.

Міністр закордонних справ України (2003-2005, 2010-2012 рр.) Костянтин Грищенко підкреслив роль Ради національної безпеки і оборони України в якості консолідуючого контактного елементу в процесі підписання Хартії про особливе партнерство. Дипломат заявив, що цей документ й зараз залишається тією платформою, яка відбиває можливості взаємодії Києва та Брюсселя. В той же час він наголосив на проблемах сучасного етапу відносин з Альянсом, навівши в якості прикладу прецедент відсутності призначеного керівника місії України при НАТО. Також залишає бажати кращого координація роботи різних українських відомств (Адміністрація Президента, МЗС тощо), які відповідають за реалізацію євроатлантичного курсу. Для виправлення ситуації необхідно чітко, організовано та професійно реалізовувати зовнішню політику держави.

В рамках дискусії перший заступник директора з наукової роботи Інституту законодавства Верховної Ради України Євген Бершеда підкреслив необхідність послідовної та професійної реалізації курсу на вступ до НАТО. Він відзначив – на прикладі Визвольних змагань 1917-1921 років – помилковість політики нейтралітету у випадку України. В той же час він звернув увагу на необхідність активізувати публічно-роз’яснювальну роботу з боку НАТО в нашій державі, наголошуючи на можливості для України приєднатись до Альянсу навіть у випадку існування невирішених територіальних проблем (посилаючись на приклад ФРН, Туреччини та Греції). Протягом холодної війни розширення НАТО неодноразово відбувалось з огляду на стратегічну необхідність протистояти СРСР – так само й сьогодні ці процеси мають підпорядковуватись логіці стримування нового керівництва Кремля. Вступ до Альянсу України підсилить європейську безпеку – підтвердженням цього служить той факт, що наша держава є важливим міжнародним безпековим контрибутором. При цьому в реалізації євроатлантичного курсу Києву варто  орієнтуватись на природних союзників – Польщу і країни Балтії.

Ветеран української дипломатичної служби Ігор Турянський порадив не сприймати занадто оптимістично продемонстрований рівень підтримки євроатлантичного курсу серед депутатів Верховної Ради, та розкритикував пасивну діяльність української влади щодо відносин з Організацією Північноатлантичного договору. Окремо І.Турянський порадив реалістично оцінювати підтримку Альянсом територіальної цілісності України, згадавши, що невизнання окупації країн Балтії та критика радянських дій в Східній Європі не заважала країнам Заходу підтримувати стосунки з СРСР протягом холодної війни.

Олег Кокошинський (Атлантична рада) оцінив підписання Хартії як частину стратегічного прориву у відносинах в трикутнику Україна-Росія-НАТО. Характеризуючи сучасну ситуацію, він зауважив, що у форматі протистояння Схід-Захід наша держава виконує роль Фортеці Свободи, яка потребує допомоги від євроатлантичної спільноти.

Протягом другої сесії круглого столу Секретар Ради національної безпеки і оборони України (1999-2003 рр.) Євген Марчук розповів про процес поглиблення євроатлантичного вектору зовнішньої політики після підписання Хартії про особливе партнерство. Він розповів про своєрідні «змагання» між Україною та Росією щодо того, хто швидше налагодить відносини з Брюсселем. Окремо Є.Марчук зупинився на практичних аспектах реалізації Хартії, формуванні системи державного управління в сфері євроатлантичної інтеграції, законодавчому забезпеченні євроатлантичного курсу, активізації інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо НАТО серед українського суспільства. Він наголосив на помилці, яку НАТО допустило на Стамбульському саміті в 2004 році, коли Брюссель відмовився актуалізувати питання приєднання України до Плану дій щодо членства в Альянсі до проведення чергових президентських виборів нашій державі. Це дало час Москві вплинути на українське керівництво з метою призупинення практичного аспекту євроатлантичного курсу України. Подібна ситуація повторилась й після Бухарестського саміту НАТО 2008 року. Говорячи про сучасний стан справ в цій площині доповідач наголосив на поступовому падінні рівня підтримки членства в НАТО серед населення у порівнянні з піком популярності цієї ідеї в 2014-2015 роках. В таких умовах ініціація референдуму за відсутності реальної інформаційної кампанії може принести небажані результати. Російська пропаганда все ще має надзвичайний вплив на українське суспільство, що формує в населення спотворений образ Організації Північноатлантичного договору. Є.Марчук зауважив про необхідність організованої грамотної роботи з громадською думкою, яка має базуватись на чітко визначеній державній політиці.

Голова Громадської ліги «Україна-НАТО» Сергій Джердж охарактеризував громадський вимір відносин України з Організацією Північноатлантичного договору. Він назвав представників учасників українського євроатлантичного руху ідеологічними волонтерами, які за власним переконанням з мінімальною підтримкою держави намагались подолати радянські міфи про Альянс та протистояти російським інформаційним кампаніям, що були організовані на сході України та в Криму (в тому числі за участі військовослужбовці ЧФ РФ). При цьому наголошувалось на появі з часом нових міфів російської пропаганди (на кшталт обов’язкової участі українських військових в операціях в різних регіонах світу у разі приєднання до НАТО), з якими варто боротися. Окремо С.Джердж зупинився на актуальній проблемі вітчизняних активістів-євроатлантистів, згадавши ув’язнення експертів центру «Новус» (який є членом Громадської ліги «Україна-НАТО») окупаційною владою Криму.

Радник голови СБУ Олександр Бєлов зупинився на науковому та експертному забезпеченні євроатлантичного курсу України. В якості прикладу такої діяльності він згадав переклад українського законодавства англійською мовою, професійну діяльність НІСД та Центру Разумкова. В умовах, коли Російська Федерація застосовує широке коло інструментів для здійснення агресії проти України, відповідна реакції нашої держави повинна мати науково обґрунтовану базу. Окремо наголошувалось на необхідності підтримати видання української літератури – в рамках боротьби з «м’якою силою» РФ.

В межах дискусії було підняте питання доцільності обговорення перспектив нейтрального статусу України. Наголошувалось, що цю концепцію активно використовують російська пропаганда та окремі українські політики в якості нібито дієвої альтернативи євроатлантизму. Хибність такого підходу, яка є безсумнівною, повинна роз’яснюватись експертними колами. Також обговорювався досвід Грузії в реалізації євроінтеграційного курсу. Акцент робився не лише на практичній допомозі, яка надавалась Тбілісі з боку Альянсу, але й на рекламі цих зусиль. Саме вдала інформаційна кампанія забезпечила високий рівень підтримки ідеї членства в НАТО серед грузинського населення (73 % в січні 2008 року). В той же час результати Бухарестського саміту НАТО (ненадання ПДЧ Україні та Грузії), на думку грузинського експерта Григола Катамадзе, стали свідченням помилкової політики Альянсу та сигналом до путінської Росії активізувати свої агресивні дії.

В якості конструктивної пропозиції висловилось побажання до експертних кіл (безпосередньо – до НІСД) підготувати історіографію відносин України з Організацією Північноатлантичного договору. При цьому акцент має робитися на недоліках вітчизняної євроатлантичної політики та нереалізованих шансах. Така дорожня карта має запобігти повторенню помилок минулого.

В рамках третьої сесії заходу було розглянуто майбутнє відносин Україна-НАТО. Зокрема начальник відділу співробітництва з міжнародними організаціями Міністерства оборони України  Петро Канана в рамках визначення сучасного стану  євроатлантичного вектору зовнішньої політики нашої держави зробив акцент на історичному аспекті. Він навів хронологію відносин України та НАТО, зупинившись на основних віхах співробітництва. П.Канана підтвердив, що Альянс залишається найпотужнішою системою колективної безпеки в світі. Приєднання України до неї можливе за наявності трьох елементів - політичної волі, працюючих законів та громадського контролю.

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова Олексій Мельник подякував всім причетним до підписання Хартії про особливе партнерство. Він зазначив, що цей документ не втрачає актуальності. Говорячи про перспективи членства в НАТО та адаптації до стандартів організації експерт відзначив, що головним завданням є зміна менталітету українців – військових та цивільних – у відповідності до підходів, прийнятих в Євроатлантичній спільноті. Стандартизувати техніку та озброєння не важко – набагато важче змінити ставлення людей до служби та громадського контролю. Для досягнення членства в організації необхідні два елементи – консенсус українського суспільства та згода самого Альянсу. При цьому доповідач торкнувся питання громадської підтримки та потенційного референдуму щодо приєднання до євроатлантичної системи колективної безпеки, а також відповідальності української влади за реалізацію євроатлантичного курсу. Характеризуючи сучасні безпекові загрози, експерт відзначив рол Росії, наголосивши на тому, що не лише агресивна імперська, а й дезінтегрована РФ становить загрозу для міжнародного середовища – кожна в своєму специфічному роді.

В рамках дискусії В.Горбулін висловив сподівання, що Україна має використовувати всі можливі канали для зв’язку з Брюсселем та формування позитивного іміджу України як надійного партнера – донора безпеки. Підкреслювалось, що наша держава за останні роки здобула надзвичайно актуальний досвід у військовій сфері, який цікавий для представників євроатлантичної спільноти. Україна готова поділитися ним з країнами-членами Альянсу, зокрема в рамках спільної Платформи Україна-НАТО з вивчення досвіду протидії гібридній війні, що нині створюється.

© 2012 Національний інститут стратегічних досліджень 


 

Поділитися

Коментар