Кошти на модернізацію виділяються, але використовуються без врахування реальних потреб передової. Конфлікт на Сході України як в 2014 році, так і зараз - це справжня війна. У перші місяці, коли українська армія була в катастрофічному стані, звичайні українці сформували добровольчі загони для того, щоб зупинити російського агресора в Донбасі.

Це були зусилля знизу, які можна вважати прикладом суспільства, яке не довелося виманювати пропагандою на війну. Воно спонтанно організувалося завдяки органічному усвідомленні, що рідна країна у небезпеці.

Українське суспільтво, а не армія, зупинило вторгнення Росії в Донбас у 2014 році. Про це на сторінках Newsweek пише американський журналіст і колишній військовий Нолан Петерсон.

Він нагадує, що війна триває вже три роки. І навіть після Мінських угод і всіх домовленостей про перемир'я українські солдати досі в окопах. Вони щоденно зіштовхуються з артилерійськими обстрілами, з атаками снайперів, гармат, танків, ракет. І, здається цій постійній війні немає кінця. Вона ведеться здебільшого в окопах і на фортифікованих позиціях вздовж лінії зіткнення в Донбасі, яка простягається на 250 миль. Це битва на великій дистанції, і солдати не бачать, в кого вони стріляють і хто стріляє в них.

"Це кошмарний вид бою, з яким я ніколи не стикався під час моєї служби у військово-повітряних силах США під час операцій в Іраку і Афганістані", - пише Петерсон.

Він називає Мінські угоди "фарсом". Війна продовжується, солдати і мирні мешканці помирають майже щодня по обидва боки лінії зіткнення. Війна загартувла Україну, її громадян і солдатів, які довели, що готові боротися за свою свободу. Петерсон пише, що за стри роки українська армія пройшла велике переродження. Тепер вона одна з найбільших в Європі. В України більше танків, солдатів, артилерії, ніж у будь-якої країни ЄС. Вона витрачає 6% ВВП на свої Збройні сили, збільшуючи військові витрати щороку на 10%.

Втім, на її озброєнні досі лишаються засоби часів Холодної війни. Автомати "Калашникова" в руках українських соладтів мають серійні номери, які зійшли з конвеєра в 60-70-х роках минулого століття. Київ покладається на власну оборонну промисловість у процесі модернізації озброєнь. Зрештою, в 2015 році Україна була дев'ятим експортером зброї у світі. В 2016-му її експорт зброї зріс на чверть у порівнянні з роком раніше до 750 мільйонів доларів.

Однак, кошти, на думку Петерсона, використоуються не ефективно. Реальні потреби на полі бою не враховуються. За три роки конфлікту в української армії не з'явилося польових шпиталів з хірургічним обладнанням. Поранених везуть до найближчого міста і часто в звичайній цивільній машині. Українські війська досі залежні від неурядових організацій і волонтерів у таких забезпеченні засобів першої допомоги, бронежилетів, уніформи, їжі і води. Українські солдати досі використовують старі радянські паперові мапи для орієнтування на полі бою. Деякі волонтери і студенти розробили для них, приміром, програмне забезпечення для розрахунку артилерійського вогню. Але мобільні планшетні комп'ютери солдатам доводиться купувати самостійно.

У Мар'їнці солдатам доводиться красти електроенергію, під'єднуючись до місцевих ліній, тому що держава не забезпечила їй генераторами. Розвідувальні безпілотники для виявлення ворожої артилерії теж постачаються волонтерами.

"Підсумок: український військово-промисловий комплекс підриває корупція. Він більше зосереджений на виробництві зброї для експорту, а не на забезпеченні потреб українських солдатів на полі бою", - йдеться в статті.

Український уряд виділив близько 500 мільйонів доларів у 2016 році на відновлення, модернізацію і виробництво нової зброї для армії. Але "Укроборонпром" каже, що отримав лише третину цих грошей від уряду. Тож він працює менш ніж на половину потужності.

Раніше у Держдепі заявили, що США не будуть боротися за Україну, якщо її погубить корупція. Заступник державного секретаря США Вільям Браунфілд під час міжнародної конференції щодо реформ в Україні, заявив про взаємозалежність боротьби з корупцією в країні з подальшою її підтримкою. Браунфілд відзначив українську протидію зовнішнім викликам і визнав успіх у деяких програмах реформ, однак наголосив на необхідності посилення боротьби з корупцією.
© 1994–2017 «Дзеркало тижня. Україна»