Як відомо, Президентом України під час робочої поїздки до Луганської області ще 22 серпня було заявлено, що на осінній сесії Генеральної Асамблеї ООН Україна вийде з ініціативоющодо введення миротворців ООН на окуповані території Донбасу. І хоча для введення на територію України миротворчої місії ООН необхідно врахувати чимало нюансів і зробити чималі кроки, у тому числі на законодавчому рівні, проголошену Главою держави ініціативу слід розглядати як важливий крок у вирішенні питання досягнення прогресу у завершенні війни на Сході України та звільнення її від терористично-окупаційних формувань. Особливо, якщо порівняти з розтиражованою раніше ідеєю відносно започаткування поліцейської місії ОБСЄ. Хто знаходиться у темі, напевно розуміє невігластво у міжнародних справах поряд з небажанням проаналізувати, або хоча б глибше ознайомитись із історичним досвідом вирішення конфліктів на Балканах тих, хто просував цю ідею, зокрема через медійний простір.

Сьогодні ініціатива Президента обговорюється широким колом і фахівців, і тих, хто має доступ до відкритих джерел інформації. Вже зроблено низку заяв з боку офіційних осіб іноземних держав. І саме в цьому контексті виникає декілька питань. Найголовніше – це оперативність у наших діях.

Так, ініціативу щодо започаткування процесу стосовно введення блакитних шоломів ООН було проголошено 22 серпня. Далі слід чекати місяць, коли буде зроблено офіційне входження до ООН з проектом відповідної резолюції. У цей же час Росія почала працювати на випередження і, за наявною інформацією, вже внесла у Раді Безпеки Організації свій проект резолюції щодо введення миротворців в зону конфлікту на Донбасі. Основний зміст підступної задумки Кремля - заручитися рішенням Ради Безпеки ООН задля забезпечення і своєї офіційної присутності на Південному Сході України, і отримання можливості повної свободи дій на тимчасово окупованій РФ території.

А отже, країна-агресор заздалегідь розпочала роботу щодо намагання нав'язати міжнародному співтовариству підтримку саме свого неприйнятного для України варіанту реалізації ідеї залучення миротворчого контингенту та спрямовує зусилля щоб українські пропозиції про введення миротворців стали другорядним об’єктом міжнародної дискусії. Очевидна спроба перехопити ініціативу і показати, що Росія, начебто, була до цього готова і тільки чекала на привід.

Тому нам слід не заявляти, що ми також можемо подати свій проект, а негайно його внести і зосередити зусилля з метою проведення активної інформаційної, політико-дипломатичної роботи та здійснення контактів на особистому рівні з представниками зарубіжних еліт на підтримку своїх національних інтересів. Саме такій підхід вимагає діяльність в рамках гібридної війни, як один з невід’ємних її елементів. При цьому все ж слід розуміти, що воєнні конфлікти не вирішуються виключно зусиллями дипломатії. А отже, не слід уникати і можливості збройної відповіді агресору.

П.Кір’яков,  Надзвичайний і Повноважний Посол