Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

Аравійська стратегія України

Українська

Минулого тижня Петро Порошенко здійснив офіційний візит до Королівства Саудівська Аравія і робочий — до Об'єднаних Арабських Еміратів. 

З організаційних причин — неузгодженість дат — не відбувся візит до Кувейту. В Ер-Ріяді та Дубаї (столиця ОАЕ — Абу-Дабі) глава української держави провів переговори з вищим керівництвом цих аравійських монархій, а також зустрічі з генеральним секретарем Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), керуючим директором саудівського інвестиційного фонду та керівником одного з найбільших у світі портових операторів DP World. Скориставшись нагодою, зустрівся він і з президентом Білорусі Олександром Лукашенком, який також у цей час перебував в Еміратах. 

Особливість розвитку відносин із арабськими країнами передбачає обов'язкове налагодження сталого політичного діалогу на вищому рівні. Без особистих контактів із керівниками близькосхідних держав не варто очікувати активного розвитку двосторонніх відносин або укладання мільйонних контрактів. На Сході діє чітка ієрархічна структура: без сигналу згори руху не буде. Тому американські і європейські лідери регулярно гостюють в арабських столицях і мають відповідний рівень відносин. У Києвіце усвідомлюють. Проте через неможливість приділити увагу всім арабським країнам під час візиту президента акцент — на аравійські монархії. 

Вибір абсолютно логічний і правильний. Це держави зі стабільними політичними устроями, які підтвердили свою стійкість "арабською весною". Вони мають величезний інвестиційний потенціал. Одна з них, Саудівська Аравія, вже визнаний лідер арабського світу, один із лідерів світу мусульманського і член Великої двадцятки. Інші, ОАЕ і Катар, уперто борються за лідерські позиції в регіоні. Україна просто зобов'язана вибудовувати відносини з цими аравійськими монархіями. 

Серед інших очевидних позитивів візиту відзначимо домовленість про безвізовий режим з ОАЕ. Якщо все йтиме без затримок, то впродовж 30 днів підписаний меморандум про взаєморозуміння між урядами України і ОАЕ про взаємне скасування візових вимог почне діяти, й українцям не доведеться купувати еміратську в'їзну візу (85—100 дол.) для туристичних подорожей. Це значно підвищить привабливість Еміратів для українських туристів. 

За словами Порошенка, вдалося йому домовитися і з саудівським монархом про здешевлення віз для українців. Сподіватимемося, що домовленість буде реалізована якомога швидше й усуне очевидну несправедливість. Адже в рамках подолання наслідків падіння цін на нафту Саудівська Аравія з жовтня 2016 р. значно підвищила ціну на свої візи. Одноразова віза для здійснення хаджу або "умри" (малий хадж) стала коштувати 533 дол., багаторазова на рік — 1333 дол., на півроку — 800 дол. Тим часом громадянин Королівства може отримати українську візу по прибутті в аеропорт за 2550 грн. Якби вдалося вмовити саудитів знизити вартість віз для українців до 100 доларів, то це б відновило справедливість і базовий для дипломатії принцип взаємності. 

Програмою візиту Порошенка до Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів передбачалося обговорення питань двостороннього інвестиційного, торговельно-економічного та військово-технічного співробітництва. І тут результати візиту можна охарактеризувати лише як потенційно успішні. Угода про співпрацю між Україною та Саудівською Аравією в галузі оборони не підписана, хоча й погоджена, а підписані міжурядовий меморандум про інвестиційне співробітництво у сфері сільського господарства та меморандум про взаєморозуміння між Державним космічним агентством України і Космічним агентством ОАЕ у сфері дослідження космосу є лише рамковими документами, що потребують якісного наповнення і перетворення на конкретні домовленості. 

Проглянувши заяви президента, можна зробити висновок, що напередодні візиту його не дуже якісно поінформували про можливості розвитку вже згаданого інвестиційного, торговельно-економічного та військово-технічного співробітництва. Порошенко із задоволенням розповідав про готовність саудівських інвесторів удвічі збільшити обсяг інвестицій у сільськогосподарську галузь України, наголошуючи, що це найцікавіший для інвесторів напрям. І це не новина, адже саудівська компанія United Farmers Holding Company з 2013 р. орендує в Україні близько 40 тис. га землі, вирощуючи для своїх потреб зернові та картоплю. Саудівці й до цього заявляли про готовність розширювати оренду українських сільськогосподарських земель. Нічого дивного, адже для забезпечення продовольчої безпеки КСА та ОАЕ з 2008 р. активно шукають можливостей купувати або орендувати сільськогосподарські угіддя за кордоном, зокрема в Африці, Аргентині і навіть США.

Тобто можна обмежитися цим і стати продовольчим придатком аравійських шейхів. Однак є інший варіант — стати їхнім стратегічним партнером. Для цього варто вивчати стратегії їхнього розвитку й розуміти, куди вони рухаються. Саме цього розуміння місця України у стратегіях аравійських монархій у заявах нашого гаранта й не виявилося. Цих документів не треба навіть шукати. Вони на сайті кожного державного органу. Саудівська Аравія й Емірати живуть своїми стратегіями. Керуючий директор Публічного інвестиційного фонду КСА натякав на саудівську стратегію розвитку, однак Порошенко наполегливо запрошував інвесторів королівства інвестувати в Україну і брати участь у приватизації, яку ще тільки планується запустити. Це, звісно, добре, але ніхто нікого не чекатиме. Інвестор іде туди, де для нього є умови. Тим часом зараз аравійські монархії під тиском низьких цін на нафту більше думають про інвестиції у власну економіку з метою її максимальної диверсифікації. І Україні є місце у цих планах. 

Візьмімо для прикладу Саудівську Аравію. 25 квітня 2016 р. уряд затвердив програму стратегічного розвитку країни "Бачення Королівства Саудівська Аравія 2030". Документ був представлений тоді ще спадкоємцем спадкоємного принца, міністром оборони, головою Ради з питань економіки та розвитку принцом Мухаммадом бін Сальманом (тепер він уже спадкоємний принц, віце-прем'єр-міністр і міністр оборони). Головним моментом стратегії є збільшення ненафтових надходжень до бюджету вшестеро — з 43,5 до 267 млрд дол. щорічно. Ненафтова частка у ВВП королівства має становити 50% (16% зараз). Це загальні рамки, які визначають напрям руху, щоб зіскочити з "нафтової голки".

А тепер до конкретики. Хорошу схему під назвою "націоналізація військової промисловості" наведено на стор. 46. Під націоналізацією тут мається на увазі розгортання місцевого виробництва, а не знайомий нам процес переходу підприємств у державну власність. Там сказано, що в Королівстві тільки 2% військових потреб забезпечується місцевою промисловістю, яка представлена 7 компаніями та 2 дослідними центрами. На сьогодні ВПК королівства обмежується виробництвом запчастин, легкої броньованої техніки і боєприпасів. А ось до 2030 місцевій промисловості належить покривати до 50% військових потреб. "Націоналізацію" ВПК планується забезпечити шляхом прямих інвестицій, створення спеціалізованих інтегрованих промислових комплексів та розвитку стратегічного партнерства з провідними світовими компаніями, що забезпечить трансфер до Саудівської Аравії відповідних технологій, виробництв, обслуговування, науково-дослідних робіт. Окремий акцент у цьому контексті зроблений на військовій авіації. 

Під цю конкретну схему у травні 2017 р. створено і конкретний механізм реалізації — Саудівську компанію військової промисловості. Створив її той самий Публічний інвестиційний фонд КСА, який відвідав Порошенко. Спільні підприємства планується створювати за чотирма напрямами: 

— ремонт і обслуговування літаків, виробництво БПЛА і їх обслуговування; 

— виробництво, обслуговування та ремонт броньованої техніки; 

— виробництво зброї, боєприпасів і ракет; 

— військова електроніка, а саме радари, сенсори, системи зв'язку і РЕБ. 

Світові військові гіганти вже приїхали в королівство і ведуть переговори. Україна мала б привезти свої пропозиції, адже в нас є можливості для організації спільного виробництва за всіма напрямами. І контекст для нас непоганий на тлі планів США впровадити санкції проти найбільших російських військових підприємств: менше конкуренції. Саудівська Аравія і так вороже налаштована до Росії, яка вдалася до тимчасового союзу із затятим ворогом саудитів — Іраном, де, до речі, цього тижня з візитом перебував Путін. А тут якщо стратегічний союзник Ер-Ріяда, США, санкцій підкине, то це ще більше послабить конкурентні можливості росіян.

За даними SIPRI, у 2016 р. Саудівська Аравія посіла 4 місце у світі за обсягами військових витрат (63,7 млрд дол.). І це вони зменшилися, бо у 2015 р. сягали 82,2 млрд дол. Здається, є заради чого працювати. Молодий саудівський спадкоємний принц, із яким, на жаль, зустріч нашого гаранта не відбулася, дуже активно просуває своє творіння — стратегію, а напрям ВПК, як міністр оборони, тримає під особистим контролем. Механізм створено, бюджет виділено. Потрібно тільки не запізнитися. 

Закріпившись у саудівській стратегії, стане значно простіше залучати інвестиції Королівства в Україну, адже спільне підприємство передбачає участь українських виробників. А залучати буде що. Це зараз обсяги активів Публічного інвестиційного фонду КСА оцінюються у 160 млрд дол. Його планується перетворити на найбільший у світі суверенний фонд і довести активи до 2 трлн дол., щоб мати змогу впливати на економіку Землі. Такі амбіції в молодого спадкоємця саудівського престолу, і Україні є серед них місце. Якби Порошенко сказав спадкоємному принцу, що Україна може і хоче взяти участь у реалізації його стратегії, — то він би точно це почув. А якби ще й озвучив конкретну пропозицію, то шанси перетворення слів на справу зросли б у геометричній прогресії. А так саудівські ЗМІ сухо повідомили, що приїхав президент України, підписав три меморандуми і обмінявся нагородами з королем. 

Стратегія — це вміння подивися на свій нинішній стан із майбутнього, щоб потім розробити до нього найбільш ефективний шлях. Україна не має стратегії дій на Близькому Сході. Над нею потрібно працювати, але паралельно — діяти вже тепер. База для цього є — аравійські стратегії, які в найближчій перспективі можуть стати найефективнішим чинником розвитку наших двосторонніх відносин, варто Україні тільки вибороти там своє місце. 

© 1994–2017 «Дзеркало тижня. Україна»

Поділитися

Коментар