7 грудня в першому читанні прийнято Закон про дипломатичну службу. Але він дуже давно обговорювався. В чому причина такої затримки?

Робота над законопроектом про дипломатичну службу велася 2 роки. Були різні підходи до нього - від дуже революційно-радикальних до зовсім консервативних, косметичних. Якщо говорити відверто, то ми зупинились на середньому варіанті.

Чому він потрібен. По-перше, МЗС живе до цих пір за законом 2001 року. Тому після набуття чинності 1 травня 2016 року нового «Закону про державну службу» невідповідності між двома законами почали дуже-дуже заважати нашій роботі.

По-друге, потреба в розробці цього закону зумовлена також тим, що нам потрібні додаткові механізми, які б і стимулювали працівників, і передбачали дисциплінарний вплив на них. Бо будемо говорити відверто – є певний кадровий баласт, який накопичився за всю історію роботи міністерства і тягне нас назад. І стимулюваннями та покараннями, які є в наших руках зараз, ми насправді не можемо настільки оновити склад наших працівників, як цього вимагають сучасні завдання перед всією дипломатичною службою.

Величезну роботу робить дисциплінарна комісія міністерства: накладені десятки дисциплінарних стягнень, декілька справ за підсумками внутрішнього аудиту передані до органів прокуратури. Тому я і займаю і буду займати дуже принципову позицію: ніякі колишні заслуги когось перед міністерством ні від чого не врятують. Працювати і доводити свою ефективність треба щодня.

В яку суму Ви оцінюєте цей «баласт»?

Це дуже суб’єктивна цифра. Але я би сказав, що для того, щоб наша система дипломатичної служби була справді ефективною, нам треба позбутися приблизно третини працівників. Це ті, які не можуть працювати в нових умовах.

Просто позбутися?

…і набрати нових. Тих, які готові працювати в нових умовах, по-сучасному, з повною самовіддачею. Бо доходить до парадоксальних ситуацій, коли один з наших колег в одному з посольств за кордоном відмовляється їхати зустрічати делегацію в аеропорт о 20-ій годині, мотивуючи тим, що в нього робочий час закінчився. І формально в мене, як у державного секретаря, або і у посла немає механізму впливу на цього працівника - бо формально він правий.

Тому суть нового законопроекту в тому, що дипломатична служба - це державна служба особливого характеру. Особливого, тому що на відміну від державної служби, ми працюємо і за кордоном, і в складних країнах, і в далеких країнах. На відміну від класичної державної служби, в нас є додаткові вимоги щодо знання іноземних мов (де це бажано, але не є обов’язковою умовою). Тому це все треба було кодифікувати, закріпити в законі.

Ще одна специфіка дипломатичної служби - це те, що в нас відбуваються постійні ротації. Якщо класичний державний службовець став на посаду в міністерство фінансів чи в обласну державну адміністрацію, то він на своїй посаді може працювати роками чи десятиліттями. У нас же кожні декілька років людина від’їжджає за кордон працювати, потім повертається з-за кордону назад в апарат. І закон про державну службу не враховує цієї специфіки.

Таким чином, от ці два основні моменти: ротація та додаткові вимоги (іноземні мови і готовність працювати в складних країнах з ненормованим робочим днем).

В нинішньому законопроекті передбачається, що в закордонних установах може встановлюватися ненормований робочий день – де-факто це і так є, але потрібно нормативно це поняття закріпити.

Закон пройшов перше читання 7 грудня. Зараз він буде опрацьовуватися в Комітеті з закордонних справ. Очевидно, будуть пропозиції і поправки з боку народних депутатів. Ті, про які нам сьогодні відомо – абсолютно прийнятні і навіть його вдосконалять. Так що я сподіваюся, що в лютому вийдемо вже на новий закон. Він набуде чинності через 6 місяців. І нас чекає дійсно велика робота по розробці величезного масиву підзаконних актів, для того, щоб ті норми, які в закон закладені, почали реально працювати.

Закон вступить в дію тільки в серпні 2018 року. А до цього часу МЗС як виходитиме з ситуації?

Зараз ми знайшли так звані «ad hock» механізми. Зокрема, запроваджені відкриті конкурси, в яких можуть брати участь усі громадяни України з вищої освітою, які знають іноземні мови (в нас вимога до дипломатів знати дві іноземні мови: англійська або французька, а також мова країни перебування там, де це можливо).

Результатами конкурсів, я особисто, дуже задоволений. Станом на сьогодні проведено конкурси на 88 посад. Це в середньому 13,5 заяв на одну посаду, що значно вище, ніж на класичній державній службі. І ті кандидати, яких вдалося за підсумками конкурсу знайти та відібрати, показали, що дипломатична служба дійсно може розраховувати на дуже якісних професійних кандидатів.

Наприклад, в мене були сумніви щодо результату перед оголошенням конкурсу на посаду консула в Японії та на віце-консула в Китай. Бо ми зафіксували вимогу про знання японської і китайської мови. Але в результаті отримали 7-8 кандидатів на кожну з цих посад з хорошою японською і китайською мовою. Отже, на ринку праці справді можна знайти хороших кандидатів. І це дуже тішить.

Ми відходимо від практики, щоб брати за переведення з інших органів державної влади. Бо в конкурсі можуть брати участь всі. А от всі переведення, умовно з іншого міністерства - це, скажемо відверто, не зовсім прозора схема добору. І в цьому випадку порушується засадничий принцип доступності державної служби для громадян України. Тому позиція і міністра, і моя, полягає в тому, щоб забезпечити рівність доступу до служби.

Тому посади в посольствах заповнюються в першу чергу працівниками МЗС, які два роки пропрацювали вже в центральному апараті. І завжди є певна кількість посад (їх десятки), які ми не можемо заповнити власними силами, тому виносимо на відкритий конкурс.

Конкурсна комісія достатньо велика - 15 осіб. Ми провели з ними перед запуском процедури конкурсів цілу низку занять, щоб максимально підготувати їх: працювали психологи, методисти.

Конкурс методологічно розділений на 5 різних етапів. На кожному з них кандидат отримує оцінку від різних людей: за іноземну мову, професійні здатності, оцінка психолога і тп. Вплинути на таку кількість людей практично неможливо. І скажу відверто, що на мене деякі мої колеги посли ображалися: «ну як так умовний Петро такий хороший, але не переміг». Ну якщо не переміг, значить не такий вже й хороший.

Серед українців, які живуть за кордоном, є багато людей, які висловлюють бажання долучитися до допомоги МЗС в тих країнах, де вони проживають. Чи є можливість їх залучення до дипломатичної роботи?

Тут можливі два шляхи. Перший - особа бере участь у конкурсі і якщо перемагає, то вступає на дипломатичну службу. Але це контракт на 4 роки (якщо ідеться про роботу в закордонних установах).

Друга можливість відкриється тоді, коли набуде чинності новий закон. В ньому ми передбачили можливість залучення посольствами місцевого персоналу: як громадян України, так і громадян країни перебування. Тому що, наприклад, водій в Нігерії об’єктивно краще місцевий, який знає і дороги, і звички. Ну і набагато дешевше його найняти там, на місці.

Таким чином, представники українських громад за кордоном можуть залучатися після набуття чинності нового закону про дипслужбу.

Друга опція участі наших громад за кордоном в роботі посольств також відкриється наступного року, коли запрацює «Український інститут». Зараз він фактично ще не почав працювати, здійснюються підготовчі заходи. Але з наступного року в іноземних країнах почнуть працювати його філії. І тут якраз роль громади буде визначальною, тому що без їхньої допомоги, без їхньої участі в реалізації проектів Український інститут самостійно не зможе нічого зробити.

Свого часу багато дипломатів, які поверталися з відрядження з-за кордону в Київ, не знаходили місця в центральному апараті. Чи є зараз така категорія людей?

Є. І завжди буде. Тому що якщо в центральному апараті 640 посад, то за кордоном їх втричі більше. Об’єктивно завжди будуть якісь технологічні простої тих, хто повернувся з-за кордону. Але для того, щоб системно цю проблему врегулювати, в новому законі ми передбачили норму перебування цих осіб у розпорядженні. Що вони роблять в цьому статусі? Перше - вони, отримуючи заробітну плату, направляються на навчання в Дипломатичну академію на кілька тижнів: людина 4 роки не була в Україні, а це великий період, треба ввійти в курс справ і підняти свій рівень професійної підготовки.

Друга - після цього цей працівник направляється в той структурний підрозділ, з якого він від’їжджав і там працює. І як тільки посада звільняється, то він зараховується до штату. Така схема буде працювати і вона дозволить вирішити проблему, яка донедавна була дуже гострою. Зараз вона вже такою не є - станом на сьогодні на працевлаштування очікують всього приблизно 25 осіб.

А що з молоддю, яка закінчує інститути – у них залишаються шанси стати дипломатом в нинішніх умовах?

Така можливість є. І ми зацікавленні в них. Цього року на посади обслуговуючого персоналу в апарат міністерства набрано більше 20 випускників ВУЗів. Закон передбачає можливість до 6 місяців стажування і це достатній період для того, щоб вчорашній студент зрозумів, чи так він собі уявляв дипломатичну службу, і зрозуміти як вона насправді виглядає. Після цього, уже визначившись, що він хоче – брати участь у конкурсі. Якщо він найкращий, то він його виграє. І тоді вже починається дипломатична кар’єра.

На якому етапі зараз знаходиться ситуація з призначеннями послів – про що критично виловлювався профільний комітет ВР?

Я би не драматизував ситуацію з призначенням послів. Завжди вакансії послів були, є і будуть.

А чи не є критичною кількість вільних посад?

Абсолютно не критична. Ми всі прекрасно розуміємо, що просто механічно рахувати кількість вакансій не зовсім правильно з методологічної точки зору. Тому що туди ж потрапляє вакансія посла України в Росії, наприклад. Туди ж потрапляє вакансія представника при координаційних інституціях СНД. У нас немає посла в Анголі, в Ефіопії. Але чи нам потрібні там посли? Чи можливо той обсяг відносин і консульської роботи, якої потребують наші громадяни на території цих країн, може забезпечуватись тимчасовим повіреним? Очевидно, що так.

Безумовно є певна кількість вакансій послів, які є дуже важливими. І над заповненням яких працює міністр спільно з президентом - оскільки це завжди політичні призначення. Це не є класичною державною службою, тому і виникає така ситуація. Вимоги, які висуваються президентом до посла в будь-якій країні, дуже високі. Саме тому цей процесс іноді займає більше часу, ніж призначення, скажімо, класичного держслужбовця, де заміну йому знайти легше.

Скорочень диппредставництв не буде. Ставка на консульську роботу

Кілька раз анонсувалось, що буде оптимізована кількість дипломатичних представництв за кордоном: десь скорочувати, десь повноваження передавати в інші регіони. Як зараз цей процес відбувається?

Різких скорочень не буде. Але будь-яка дипломатична служба будь-якої країни завжди перебуває в еволюції: зміняються пріоритети, десь щось потрібно закрити, щось відкрити. Якщо говорити про 2017 рік, то є декілька хороших новин. Перша – щойно відкрили наше представництво в Чілі. Друга - практично завершені підготовчі заходи до відкриття генерального консульства в Едмонтоні, про що говорив президент під час візиту. Думаю, що буквально навесні наступного року воно зможе уже практично відкритися.

Ще нам вдалося покінчити з абсолютно ганебною практикою закордонних установ, які складалися з одного працівника – в Анголі, в Ефіопії, в Боснії і Герцеговині. Ну не повинно так бути і зараз таких уже немає.

Що стосується відкриття нових установ, то пропозиції є, але вони ще в стадії опрацювання.

Як війна з Росією відобразилися на роботі нашого диппредставництва у Москві?

Безумовно, в цих умовах посольство в Москві працює не так, як воно працювало до 2014 року. Була розроблена і реалізована ціла низка організаційних і безпекових заходів для того, щоб наші колеги в цих дуже складних психологічих умовах могли виконувати функції, які необхідні нашим громадянам. Зміцнено консульський підрозділ посольства в Москві, деякі інші функції скорочені.

В цих умовах на території Росії, безумовно, на перше місце виходить консульська робота. І тут наші консули роблять величезну героїчну роботу, яка стосується обслуговування наших громадян в звичайному консульському ракурсі, так і роботу з політичними в’язнями, які знаходяться на території Росії. Це величезна і дуже-дуже складна робота.

Крім посольства в Москві працює генеральне консульство в Ростові-на-Дону, де дуже величезний обсяг роботи проводиться. Також є генеральне консульство в Санкт Петербурзі, консульство в Новосибірську і Єкатеринбурзі.

Гроші в МЗС тепер є

Чи покриті потреби МЗС в фінансуванні?

2017 році вперше за багато років, відверто про це кажу, став дуже позитивним, з точки зору фінансування. Зараз бюджет всієї системи дипломатичної служби - апарат міністерства і 123 закордонні установи, складає 4 млрд гривень на цей рік. Тому цього року вдалося забезпечити заміну автотранспорту – замінили 120 автомобілів, нарешті позбудемося автомобілів 2004 року, утримання яких вже коштувало надзвичайно дорого.

Друге, влітку вдалося підняти рівень компенсаційних виплат за кордоном у валюті на 13%. Вони не переглядалися з 2010 року. Тут теж був застосований дуже прозорий і справедливий підхід. Ми беремо за основу індекс ООН, який розраховується їх адміністративною службою і відображає вартість життя в усіх країнах світу для експатів.

Третій аспект, який ми реалізовуємо другий рік – це пілотний проект в 10 закордонних установах. Його суть полягає в тому, що працівник отримує на руки кошти на оренду житла, на сплату мобільної телефонії, на дрібні представницькі витрати, на проїзд у відпустку, на перевезення багажу під час першого приїзду і остаточно від’їзду. Цей пілотний проект себе виправдовує. Тому зараз, буквально протягом 2 тижнів, очікуємо на прийняття постанови уряду, яка з 1 січня поширить цю систему на 90 додаткових установ. Таким чином до 100-річчя дипломатії будуть охопленні пілотним проектом 100 установ.

Філософія цього підходу полягає в тому, що потрібно позбавляти посольства невластивих їм функцій. Зараз, нажаль, ми ще живемо в напіврадянській системі, де всі рахують квадратні метри, кіловати, гігакаллорії і кілометри. Це потребує величезної адміністративно-фінансової служби, в апараті і за кордоном. Тому ми даємо працівнику більше свободи, але й покладаємо на нього більшу відповідальність за використання цих коштів. Через це, насправді, вивільниться достатньо значні кадрові ресурси, які ми зможемо спрямувати не на обслуговування, а на виконання основної функції посольств і консульств.

А як щодо підвищення зарплат працівникам центрального апарату?

Ми є частиною державної служби, тому не можемо ставити питання про інші умови оплати праці. Якщо на державному рівні буде прийнято рішення про перегляд оплати праці, то ми туди теж потрапляємо. Зараз рівень оплати праці, відверто скажу, непоганий і дозволяє залучати справді кваліфікованих працівників на роботу.

Раніше у тих дипломатів, хто повертається з закордонного відрядження, було право на безмитне ввезення автомобіля. Потім цю норму відмінили, мотивуючи необхідністю наповнювати бюджет. Зараз не йде мова про відновлення цієї опції?

Мова про відновлення цієї опції іде, при чому уже в практичному вимірі. Президент України вніс до ВР проект змін до митного кодексу, який відновлює опцію ввезення працівниками дипслужби одного легкового автомобіля. Це рішення обставлено дуже багатьма запобіжниками того, щоб уникнути зловживань.

А чому це потрібно? Не тому, що дипломати найбідніші і найнещасніші. А щоб маючи цю опцію (це абсолютно поширена міжнародна практика, існує в країнах ЄС і Північної Америки) переходити від утримання великих автопарків посольств. Так, як це відбувається в західних країнах: приїжджає працівник, купує автомобіль і їздить на ньому. А потім або продає на місці своєму колезі-наступнику. Або повертається на цьому автомобілі вже додому в Україну.

Тоді у нас відпадає проблема утримання величезних автопарків по всій системі закордонних дипломатичних установ. Кожен має користуватися своїм власним автомобілем. Але це можливо тільки, якщо ми людину заохотимо. От це і є механізм заохочення.

В практичному плані коли це може бути реалізовано?

Зміни уже в ВР. Але оскільки профільний комітет був перевантажений, через розгляд проекту держбюджету, то він ще не розглядався. Я думаю, що на початку 2018 року ВР зможе розглянути цей законопроект.

На чому тоді економите?

Цього року нам вдалося реалізувати проект зі створення енергоефективної системи освітлення. Будинок на Михайлівській - це 18 тис метрів2. І нам вдалося встановити всюди LED-освітлення, яке знизило енергоспоживання щодо освітлення в 5,6 рази. Якщо врахувати, що сумарна потужність освітлювальних приладів 27 кіловатів в усьому цьому будинку, то це величезна економія.

Зараз МЗС фактично відновився. Що стосується більш глибоких змін, то для них потрібно дві речі. Перша - це функціональне обстеження, яке дозволить визначити рівень навантаження. Зараз Нацдержслужба працює над тим, щоб всі центральні органи виконавчої влади пройшли через це таке обстеження, яке має бути здійснено однотипно, за однією методикою. І це дозволить побачити, хто недовантажений, а хто перевантажений.

Друга - це щорічна оцінка ефективності працівників, яка передбачена законом про держслужбу. Вона тільки зараз от починає працювати. До кінця місяця будуть визначені завдання на наступний рік для кожного працівника, їх приблизно 5. І через рік виконання цих завдань буде оцінено. Це якраз той механізм, який теж дозволить нам хоча б частково позбавитися кадрового баласту.

Які є ще плани?

Наступного року ми плануємо запровадити електронну візу для в’їзду в Україну. Це дозволить розвантажити наші консульські пункти в аеропортах, коли одним рейсом прибуває 40-50 іноземців, яким на місці потрібно оформити візу, тому виникає черга і перший контакт з Україною для них не дуже психологічно вдалий. Вже проведені підготовчі процедури і думаю, що протягом першого кварталу 2018 року електронна віза стане реальністю.

Друге, це запровадження системи «ДРУГ» - добровільна реєстрація українських громадян за кордоном. Це додаток, який можна завантажити в смартфон і при виїзді за кордон добровільно зареєструватися. Він дозволяє, якщо на территорії цієї країни виникає якась надзвичайна ситуація, отримувати автоматичну розсилку посольства, попередження куди іти, що робити, чого не робити. Нам же це дає нам більш чітке уявлення про кількість наших громадян, які перебувають на території тієї чи іншої країни.

Минулого року, коли в Туреччині відбулась спроба військового заколоту, було дуже важко оцінити реальну кількість громадян України, які перебувають в цій країні. Більш-менш реальну цифру ми отримали тільки від операторів мобільного зв’язку (хоча і вони показали лише цифру тих, хто включився в роумінг).

Тому ми будемо широко пропагувати цю систему. Аналоги використовують всі передові держави. І переконаний, що нашим громадянам теж буде корисно користуватися цією системою.

"Дипломатична академія ожила"

Дипакадемія також пройшла певний етап реформування. Як вона змінилась?

Дипакадемія цього року пройшла радикальне і глибинне оновлення. Відповідно до вимоги закону про освіту вона перестала бути вищим навчальним закладом, бо відомчих вузів в Україні не повинно бути. А дипакадемія стала центром підвищення кваліфікації, почала виконувати ту функцію, яка насправді при її створенні свого часу і закладалася в її ідеологію та філософію.

У червні цього року ми здійснили останній, 20-й випуск магістрів. І з вересня дипакадемія перейшла в новий формат, вона, скажу відверто, ожила. Це можна судити і по кількості заходів, які там проводяться, і по тому, що вони дуже цікаві та справді викликають інтерес не тільки в працівників міністерства, а і колег з інших органів державної влади.

Чим займатиметься і займається вже дипакадемія? Перше, це підвищення кваліфікації перед виїздом за кордон. Працівник міністерства чи переможець зовнішнього конкурсу, проходить кількатижневий курс підготовки до конкретної посади, яку він займатиме за кордоном.

Друге – після повернення з-за кордону, те, що я казав, працівник перед початком роботи в апараті проходить кількатижневий курс, щоб надолужити ті зміни, які відбулися за 4-річний термін його відрядження.

Дипакадемія обслуговує не тільки міністерство закордонних справ, а усі органи державної влади у сфері зовнішніх зносин. Ми проводили за останні кілька місяців і спільно з НАТО, і спільно з ЄС кількаденні курси підвищення кваліфікації для тих, хто працює в галузі європейської інтеграції, євроатлантичної інтеграції. Це справді, дуже хороший і ефективний механізм роботи з державними службовцями і з працівниками органів місцевого самоврядування.

Наскільки змінилося завантаження працівників цього Дипакадемії?

Якщо в попередній дипломатичній академії основу штату складали викладачі, то зараз викладачі залишилися тільки в Центрі мовної підготовки. Решта - це Центр підвищення кваліфікації. Також є Науково-дослідницький центр. Три основні функції.

"Закордонні представництва Українського інституту спочатку відкриться в 6 іноземних столицях"

На якій стадії знаходиться формування Українського інституту?

Український інститут зараз перебуває в стадії становлення. Як відомо, урядом прийнято рішення про його створення. А буквально на цьому тижні буде зареєстровано його статут. І з нового року почнеться добір працівників. Підготовча стадія, яка передбачає проведення відкритого конкурсу на посаду директора УІ займе, на мою думку, десь 4-5 місяців. Тому що потрібно створити наглядову раду. Закладені в статут механізми забезпечують те, що це має відбутися гласно і відкрито.

В яких країнах в першу чергу будуть відкриті представництва?

Визначено приорітетний перелік з 6 іноземних столиць, де будуть починати свою роботу закордонні представництва Українського інституту. Аналіз показує, що очевидно першою такою столицею буде Берлін. Тому що у нас є діюча двостороння угода з Німеччиною і яка дозволяє вже не витрачаючи часу на розробку нових додаткових угод, як це очевидно буде потрібно з деякими іншими країнами, вже починати там роботу.

Український інститут буде існувати як паралельна структура МЗС?

Український інститут за статусом – це бюджетна установа, яка перебуває в сфері управління МЗС. При цьому УІ є дуже автономним в своїй діяльності. І очевидно, було неправильно, щоб міністерство могло визначати той чи інший культурний проект, потрібно чи не потрібно його реалізовувати.

Керівниками цих закордонних установ будуть призначатися дипломати?

Ні. Вони не будуть держслужбовцями. І в цьому, якраз, гарантія того, що цей Український інститут буде ефективно працювати.

При цьому зараз в структурі МЗС є інформаційно-культурні центри. Яка їх доля: вони перейдуть в структуру новоствореного Українського інституту чи будуть продовжувати існувати далі?

Оскільки процес створення закордонних представництв Українського інституту, будемо відверто говорити, займе кілька років, то ми бачимо цю ситуацію наступним чином. В тих столицях, де будуть створені закордонні представництва Українського інститут, культурно-інформаційні центри МЗС припиняють свою роботу – бо це буде дублювання функцій і неефективне використання бюджетних коштів. Тому з якими темпами буде розгортатися закордонна мережа Українського інституту - тими ж темпами буде іти ліквідація культурно-інформаційних центрів МЗС за кордоном.

Чи перейде під УІ український культурний центр в Москві?

Тут є декілька аспектів. По-перше, НКЦУ перебуває не в сфері управління МЗС, а в сфері управління Державного управління справами (ДУС). Зрозуміло, що в нинішніх умовах роботи в Росії НКЦУ працювати ефективно не може. Це об’єктивна даність. Будь-яка культурно-інформаційна робота в Росії об’єктивно стане можливою тоді, коли буде припинено агресію проти України, коли буде відновлено нашу територіальну цілісність. Після цього можна буде нормалізувати наші відносини з Росією і тільки тоді можна буде вести мову про культурно-інформаційну діяльність на території Росії. В тому числі на базі НКЦУ.

Але навіть в умовах зовнішньої агресії НКЦУ існує і проводить якісь заходи. Чи не краще перевести НКЦУ до складу майбутнього Українського інституту? Тим більше що про цю опцію, про цю можливість відверто говорить українська громада.

Не можу вам сказати всього, що знаю. Тому скажу лише про те, що зараз здійснюється дуже активна робота, щодо модернізації статусу НКЦУ.

100 років дипслужби - підсумки та плани

Незабаром МЗС святкуватиме 100-річчя дипслужби. Як би ви охарактеризували сучасний стан дипслужби в Україні в цілому?

До 100-річчя дипслужби я іду з гордо піднятою головою. Приємно бачити, що в три останні роки ми значно змінились. Хоч ще і не до кінця, так як цього вимагає час - швидкість змін і їх глибина мають бути ще більшою. З великих планів на наступний рік – це запровадження електронного документообігу. В кінці року якраз завершена підготовча роботу. І це буде великий виклик, особливо для колег старшого покоління. Але іншого виходу немає - якщо ми живемо в 21 столітті, то повинні і працювати як цього вимагає 21 століття. З тими, хто не готовий до роботи в нових умовах, нажаль, будемо прощатися.

©LB.ua