Хто за, хто проти?
17 грудня 2018 року Генеральна асамблея ООН переважною більшістю голосів підтримала резолюцію «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим і м.Севастополь (Україна), а також частин Чорного і Азовського морів», внесену Україною у співавторстві з 40 країнами. Документ підтримали 66 держав, 19 проголосували проти, утримались – 72. Ухвалення цієї резолюції, в якій чітко засуджується агресивна політика Росії в Криму є важливою перемогою української дипломатії. При цьому поряд із зростаючою порівняно з минулими роками жорсткістю формулювань привертає увагу суттєве ”усихання” кола прихильників Росії за підсумками голосування. Якщо у попередні два роки проти резолюцій з «українського» питання стабільно голосувало 26 держав, то цього разу – 19.
Можливо, не варто було б перебільшувати значення цього факту, якби з обойми випали такі країни третього ешелону, як, скажімо, Бурунді, М’янма або Нікарагуа. Але натомість в підтримці Росії вперше з часів анексії Криму відмовив Китай(!), перед яким Путін плазує і якого вважає союзником. Зникла з кола друзів Росії Індія, теплі стосунки з якою Москва афішує на кожному кроці. Вирішили далі не гратися з вогнем Філіппіни, президент яких не так давно обіймався з міністром оборони РФ з нагоди закупівлі російської зброї. Показала нарешті Росії ”гарбуза” Південно-Африканська Республіка, згадавши, мабуть, про ключову роль України в профільному комітеті ООН в процесі ліквідації апартеїду. На відміну від попередніх років не проголосували проти української резолюції три азійські пострадянські країни – Казахстан, Киргизстан і Таджикистан, вирішивши дистанціюватись від надто міцних обійм ”русского мира”. Усе це свідчить про зростаюче розуміння в колах ООН реальної ситуації і є індикатором нарощування міжнародного тиску на Росію.
Водночас не залишається непоміченим стабільне, з року в рік, антиукраїнське голосування Білорусі в Генеральній Асамблеї ООН. Відтак Україні не слід забувати, що ”троянський кінь” на нашому північному кордоні може в будь-якій ситуації зіграти на полі Росії. Певного коригування позиції в Генеральній Асамблеї ООН можна було очікувати від Вірменії після подій, пов’язаних з революційною зміною влади в цій країні. На жаль, поки що Вірменія, як і раніше, рухається у фарватері російської політики, про що свідчить голосування по українській резолюції.
Олександр Купчишин,
Віце-президент Української асоціації зовнішньої політики,
Надзвичайний і Повноважний Посол
Коментар