Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

Хто за, хто проти?

Українська

 

17 грудня 2018 року Генеральна асамблея ООН переважною більшістю голосів підтримала резолюцію «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим і м.Севастополь (Україна), а також частин Чорного і Азовського морів», внесену Україною у співавторстві з 40 країнами. Документ підтримали 66 держав, 19 проголосували проти, утримались – 72. Ухвалення цієї резолюції, в якій чітко засуджується агресивна політика Росії в Криму є важливою перемогою української дипломатії. При цьому поряд із зростаючою порівняно з минулими роками жорсткістю формулювань привертає увагу суттєве ”усихання” кола прихильників Росії за підсумками голосування. Якщо у попередні два роки проти резолюцій з «українського» питання стабільно голосувало 26 держав, то цього разу – 19.
Можливо, не варто було б перебільшувати значення цього факту, якби з обойми випали такі країни третього ешелону, як, скажімо, Бурунді, М’янма або Нікарагуа. Але натомість в підтримці Росії вперше з часів анексії Криму відмовив Китай(!), перед яким Путін плазує і якого вважає союзником. Зникла з кола друзів Росії Індія, теплі стосунки з якою Москва афішує на кожному кроці. Вирішили далі не гратися з вогнем Філіппіни, президент яких не так давно обіймався з міністром оборони РФ з нагоди закупівлі російської зброї. Показала нарешті Росії ”гарбуза” Південно-Африканська Республіка, згадавши, мабуть, про ключову роль України в профільному комітеті ООН в процесі ліквідації апартеїду. На відміну від попередніх років не проголосували проти української резолюції три азійські пострадянські країни – Казахстан, Киргизстан і Таджикистан, вирішивши дистанціюватись від надто міцних обійм ”русского мира”. Усе це свідчить про зростаюче розуміння в колах ООН реальної ситуації і є індикатором нарощування міжнародного тиску на Росію.
Водночас не залишається непоміченим стабільне, з року в рік, антиукраїнське голосування Білорусі в Генеральній Асамблеї ООН. Відтак Україні не слід забувати, що ”троянський кінь” на нашому північному кордоні може в будь-якій ситуації зіграти на полі Росії. Певного коригування позиції в Генеральній Асамблеї ООН можна було очікувати від Вірменії після подій, пов’язаних з революційною зміною влади в цій країні. На жаль, поки що Вірменія, як і раніше, рухається у фарватері російської політики, про що свідчить голосування по українській резолюції.

Олександр Купчишин,

Віце-президент Української асоціації зовнішньої політики,

Надзвичайний і Повноважний Посол

Поділитися

Коментар