АВТОР -  Євгеній Єнін, Заступник міністра закордонних справ України      

8 січня 2020 року назавжди увійшло в історію. Шокуючі повідомлення про катастрофу українського літака в Ірані заполонили українські та світові ЗМІ. Загинули всі 176 пасажирів і 9 членів екіпажу, серед яких громадяни Афганістану, Великої Британії, Ірану, Канади, України та Швеції. Перші роковини цих трагічних подій спонукають підбити проміжні підсумки, а також спробувати відповісти на принаймні частину запитань, а саме: як і чому це сталося та хто винен і яке покарання на нього чекає.

Як і чому

На жаль, трагедія з літаком Міжнародних авіаліній України (PS752) — далеко не єдиний приклад втручання в діяльність цивільної авіації, яке призвело до катастрофи такого масштабу. Хоч авіація є одним із найбезпечніших видів транспорту, кожна з таких трагедій назавжди входить в історію і залишає глибокий слід у серцях не тільки тих, хто постраждав, а й пересічних людей.

Міжнародна спільнота розробила докладні правила поведінки держав у таких ситуаціях. У міжнародному праві це насамперед Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 року (т.зв. Чиказька конвенція). Відповідно до неї, право проведення розслідування інциденту належить державі, на території якої сталася подія. Проте є прецеденти передачі такого права іншим. Так, у 2014 році задля забезпечення максимальної прозорості та неупередженості Україна передала право проводити розслідування збиття рейсу МН17 Нідерландам.

Розслідування ж причин катастрофи рейсу PS752 проводить авіаційна влада Ірану. Міжнародне право визначає, що до розслідування мають бути залучені держави, в яких літак зареєстрований і використовується, а також держави, в яких він був розроблений та виготовлений. Відтак, окрім Ірану, над розслідуванням трагедії працюють і Україна, і США, і Франція, чиї фахівці були залучені до розшифрування «чорних скриньок».

За результатами готується звіт, який має бути узгоджений усіма учасниками розслідування. Основна мета звіту — встановлення об’єктивних причин катастрофи та запобігання таким випадкам у майбутньому. Звіт не встановлює, хто винен, і це прямо прописано в Чиказькій конвенції. Але, що важливо, встановлення винних без звіту про технічне розслідування інциденту неможливе.

У даному випадку ще до оприлюднення технічного звіту влада Ірану визнала, що літак МАУ був збитий зенітно-ракетним комплексом, який перебував на бойовому чергуванні сил протиповітряної оборони Ірану. Фактично, технічне розслідування має формально закріпити факт збиття нашого літака іранською ракетою.

Україна отримала проєкт звіту 31 грудня минулого року і має 60 днів на його опрацювання. У звіті містяться безліч технічних деталей, які можуть мати безпосередній вплив на долі людей, котрі постраждали внаслідок катастрофи. Тому Україні необхідно дуже уважно проаналізувати кожну з понад 150 сторінок. Попереду багато кропіткої праці.

На даному етапі, згідно з міжнародним правом, Україна не може оприлюднювати проєкт звіту повністю або частково чи будь-яким чином коментувати написане. Зрештою, це лише проєкт. Після того, як звіт буде фіналізовано, Іран його опублікує і він стане доступним публічному загалу.

Якщо пригадати історію підготовки технічного звіту за результатами катастрофи МН17, то навколо цієї теми Росія висувала низку подекуди фантастичних версій катастрофи, використовуючи їх на дипломатичній арені та намагаючись поховати єдину правдиву версію про збиття МН17 російською ракетою «Бук» у нескінченному потоці інформації.

Проте нідерландські фахівці методично, один по одному спростували всі російські фейки, докладно описавши свою мотивацію у звіті. При цьому, технічний звіт містив однозначний висновок про збиття МН17 ракетою «Бук».

У ситуації зі збиттям PS752 альтернативні версії катастрофи перестали висувати майже зразу. Фактично, визнання Іраном вини закрило це питання, з політичної точки зору. Тим часом відкритим досі лишається питання, ідеться про людську помилку чи про системні прорахунки Ірану в організації безпеки польотів. Саме тому Україна з нетерпінням очікуватиме фіналізації звіту про технічне розслідування.

Хто винен, і яке покарання на нього чекає

Одне з головних завдань України в цій ситуації — забезпечити відповідальність і встановити справедливість: ми маємо точно знати, що сталося тієї страшної ночі, та впевнитися, що всі причетні до катастрофи встановлені і будуть притягнуті до справедливої відповідальності. Це сформує належне тло для визначення адекватної суми компенсацій родичам загиблих.

Для врегулювання питань, у тому числі пов’язаних із відповідальністю, президент України Володимир Зеленський уповноважив мене, як главу делегації України, вести переговори з Іраном.

Питання відповідальності за збиття PS752 лежить у кількох площинах.

По-перше, це відповідальність конкретних осіб за вчинення злочину. Так, СБ України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1 та 5 частини 2 статті 115 (умисне вбивство двох або більше осіб, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб), частиною 2 статті 194 (умисне пошкодження майна, яке спричинило загибель людей), частиною 3 статті 276 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту). Проте основне кримінальне розслідування веде Іран, де, фактично, і було вчинено злочин.

Під час двостороннього листування та двох раундів переговорів, які відбулися впродовж 2020 року, Україна постійно чинила тиск на Іран із метою пришвидшити кримінальне розслідування. Більше того, Україна та інші держави, які постраждали, вимагають адекватного покарання для осіб, винних у збитті PS752.

Однак, на жаль, можна констатувати, що на сьогодні Іран повільно виконує своє домашнє завдання. Упродовж досудового розслідування кримінального провадження до компетентних органів Ісламської Республіки Іран Україна скерувала кілька важливих запитів про надання правової допомоги. Наразі від Ірану не надійшла належна відповідь, що не сприяє ні прогресові досудового розслідування, ні кліматові довіри в переговорному процесі.

По-друге, це міжнародно-правова відповідальність Ірану як держави, що порушила свій обов’язок забезпечувати безпеку цивільної авіації, передбачений низкою багатосторонніх міжнародних договорів.

Пріоритетами України у цій площині є визнання Іраном своєї вини; принесення офіційних вибачень усім сторонам, які постраждали; надання гарантій неповторення таких подій, а також забезпечення виплати Іраном адекватної компенсації родинам загиблих. Оскільки Україна — держава-реєстратор збитого літака, міжнародне право наділяє провідною роллю в переговорному процесі українську сторону. У тому числі щодо визначення обсягів та порядку виплати відповідної компенсації родинам загиблих, незалежно від їх національної приналежності.

Досягнення поставлених міжнародно-правових пріоритетів дасть змогу відновити справедливість і полегшити долю людей, які постраждали внаслідок катастрофи.

Quo vadis?

Процес відновлення справедливості в таких ситуаціях тривалий. МН17 був збитий у 2014 році, і лише у 2020-му відбулося перше судове засідання в цій справі.

Нам треба прийняти як даність той факт, що переговори з Іраном навряд чи завершаться найближчими місяцями. Хоча Україна готова зробити все необхідне для того, аби цей процес відбувався максимально швидко й прозоро.

У згаданій вище історії підготовки технічного звіту за результатами збиття МН17 експерти також витратили багато дорогоцінного часу на дезавуювання російських фейків. Однак звіт завершили, і на його основі зацікавлені держави продовжили процес притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності. Так, Україна винесла обговорення результатів цього звіту на двосторонні переговори з Росією в рамках Конвенції про заборону фінансування тероризму. Це стало логічним кроком, який, з огляду на небажання Росії визнавати свою відповідальність, примусив Україну звернутися до Міжнародного суду ООН, а Нідерланди — до Європейського суду з прав людини.

Попри всю складність ситуації з «іранським кейсом», Україні вдалося досягти позитивних результатів за останній рік. По-перше, ми створили потужну міжнародну коаліцію держав, котрі постраждали внаслідок катастрофи (Канада, Велика Британія, Швеція та Афганістан), і координуємо наші зусилля задля досягнення справедливості. По-друге, забезпечено розшифрування «чорних скриньок» на базі однієї з найавторитетніших у світі лабораторій у Франції, що унеможливлює будь-які сумніви в об’єктивності та неупередженості процесу (Нідерланди свого часу передали право розшифровки «чорних скриньок» рейсу МН17 Великій Британії саме задля уникнення закидів російської пропаганди в їхній «упередженості»). По-третє, Україна провела два раунди переговорів із Іраном, під час яких Іран уже зробив кроки до визнання своєї міжнародно-правової відповідальності. Завершення технічного розслідування та публікація звіту дадуть правові підстави порушувати новий пласт питань на черговому раунді переговорів. У тому числі ми зможемо перейти до предметного обговорення питання розміру компенсацій.

Ідеться про долі конкретних людей. Ніхто не буде залишений наодинці.

Хтось сумує за втраченими родичами, а когось чекає справедливе покарання.

Кожне рішення має бути виваженим і обґрунтованим.

© 1994–2021 «Дзеркало тижня. Україна».