Пройшло майже два роки з часу розгортання моніторингової місії ОБСЄ на сході України і ось нарешті перше "здивування": " А що ж там, власне, роблять представники Росії, яка окупувала Крим і веде війну на Донбасі?" Цікаво, що "здивувалася" чомусь не українська сторона, яку, як виглядає, це цілком влаштовує, а Посол США при ОБСЄ. Можливо, громадськість чогось не знає, або не розуміє. У такому випадку завдання МЗС дати відповідні роз'яснення. Експерти, журналісти, волонтери вже давно привертали увагу до того, що наявність у складі Місії російських грушників може й не порушує правила ОБСЄ, але явно суперечить здоровому глузду і фактично формує у зоні конфлікту міжнародну "п'яту колону". Тим більше, що з точки зору фахівців, а не політиків, реальний внесок Місії у врегулювання конфлікту мінімальний, а іноді вона слугує зручною ширмою для збройних провокацій бойовиків і фактично, з огляду на її мандат, сприяє збереженню стус-кво. 
          У цій ситуації потрібні нестандартні рішення, як в рамках ОБСЄ так і на політичному рівні. Вони лежать в площині зміни формату переговорів щодо врегулювання на сході України і подальшій інтернаціоналізації конфлікту із залученням миротворчих механізмів ООН і ЄС, а також міжнародно-правових інструментів. 
УАЗП, зокрема, неодноразово наголошувала на необхідності задіяння потенціалу Будапештського меморандуму у ситуації, що склалася у зв'язку з анексією Криму і агресією Росії на сході України. Адже під ним стоять підписи глав провідних світових держав(!) а не, як у випадку з Мінськими угодами, неуповноважених відповідним чином політиків, або представників невизнаних територіальних об'єднань. 
          Почати ж треба з підтвердження того факту, що Будапештський меморандум є повномасштабним міжнародним договором. Так, він був грубо порушений однією з його сторін. Але це аж ніяк не знімає зобов'язань з інших його учасників здійснювати необхідні кроки для досягнення заявленої мети цього договору. Підписанти Будапештського меморандуму і країни, що до нього приєдналися, повинні стати ядром нового переговорного механізму з деокупації Криму і припинення війни на Донбасі. Безумовно, новий формат має бути відкритим і для участі інших держав, які цього хочуть і мають можливості для впливу на ситуацію. 
          Треба пам'ятати і про такий етап, який, як правило, передує переговорам по суті проблеми, особливо, коли мають місце непримиренні протиріччя і глибокі розбіжності у позиціях сторін. Мова йде про заходи зміцнення довіри між сторонами з використанням підзабутого чомусь нами механізму "добрих послуг", передбаченого Статутом ООН. Без створення атмосфери довіри між сторонами усі спроби досягти результатів на переговорах у будь-якому форматі приречені на невдачу.
          Вектор громадської думки однозначно вказує на необхідність мирного вирішення проблем, які постали перед Україною у зв'язку з агресією Росії. Дії влади по відстоюванню інтересів держави повинні бути прфесійними, ефективними і відповідати очікуванням більшості суспільства.

Володимир Хандогій

президент Української асоціації зовнішньої політики