Із наближенням 23 серпня, коли має відбутися установчий саміт «Кримської платформи», РФ посилює тиск на різні держави, прагнучи не допустити їхньої участі в цій дражливій для Кремля українській ініціативі. Москва використовує шантаж, підкуп, дезінформацію, щоб дискредитувати проєкт Києва і продемонструвати: його підтримують виключно традиційні симпатики України, саміт пройде в мінімалістському форматі, а платформа не запрацює. 

Чи результативні такі зусилля російської дипломатії й розвідки?

Просуваючи «Кримську платформу», Київ хоче повернути питання окупованого півострова в міжнародний порядок денний та посилити політичний і санкційний тиск на Москву. Передбачається, що країни — учасниці саміту ухвалять декларацію, в якій підтвердять незмінність формули «Крим — це Україна», засудять злочини Росії на окупованій території, зокрема й порушення прав людини, окреслять параметри міжнародної політики санкцій і деокупації, а також підтвердять принцип свободи судноплавства.

У рік 30-річчя незалежності України «Кримська платформа» (нарівні з ПДЧ) є для Володимира Зеленського одним із головних зовнішньополітичних проєктів, покликаних продемонструвати українським виборцям зовнішньополітичний тріумф президента. Ступінь успішності ініціативи визначається не тільки текстом декларації, а й кількістю та рівнем представництва іноземних делегацій, які приїдуть до Києва. Не виключено, що присутність перших осіб для Банкової важливіша, ніж зміст документа, прийнятого ними. 

З урахуванням сказаного, недивно, що від того, як пройде саміт, великою мірою залежить і подальше перебування Дмитра Кулеби на посаді очільника зовнішньополітичного відомства. Однак організатори саміту зіштовхуються з серйозними проблемами. З одного боку, багато країн не готові приєднатися до платформи. З іншого — не всі держави, що мають намір взяти участь у саміті, планують прислати до Києва делегації, очолювані першими особами. 

За словами першої заступниці голови МЗС Еміне Джапарової, є три категорії країн: «Перша — ті, які офіційними нотами підтвердили свою участь на найвищому рівні. Це чимала кількість. Друга категорія — країни, які в робочому порядку підтвердили участь і визначаються з рівнем участі — першої чи другої особи в державі або міністра закордонних справ. Третя категорія — ті, які ще визначаються з самою участю».

Ситуація з участю країн у саміті «Кримської платформи» та рівнем їхнього представництва пояснюється не тільки організаційними прорахунками української сторони або пандемією коронавірусу, що значно обмежила візити лідерів держав. Головну роль відіграє російський чинник: Москва розглядає ініціативу Києва «як недружній стосовно Росії крок, як пряме зазіхання на її територіальну цілісність». 

Із 2014 року Росія всілякими засобами намагається домогтися міжнародної легітимації російського статусу Криму. Для цього росіяни привозять на окупований півострів делегації проросійських європейських політиків, організовують «міжнародні» інвестиційні, туристичні та виноробні форуми. Наприклад, у травні в окупованому Криму відбулася «міжнародна» конференція «Чорноморське питання у фокусі світової політики», організована Інститутом країн СНД, що його очолює українофоб Костянтин Затулін. 

Для легітимації окупації Криму Росія намагається використати і ЮНЕСКО, прагнучи від свого імені внести до списку світової спадщини культурні об'єкти, які перебувають на півострові. Історія з проходом британського військового корабля HMS Defender через територіальні води України поблизу Криму теж демонструє, що Москва готова йти на загострення ситуації під приводом захисту «своїх» тервод, аби таким чином добитися від міжнародної спільноти мовчазного визнання окупованого півострова частиною Росії. 

Хоч у Москві і впевнені в тому, що українську ініціативу спіткає доля мильної бульки, російська дипломатія і спецслужби намагаються протидіяти участі інших країн у саміті «Кримської платформи» й підірвати зусилля Києва з деокупації Криму. «Росія шантажує й погрожує іншим країнам, вимагаючи не брати участі у платформі. Декотрим дуже важко під тиском Москви», — заявив Дмитро Кулеба на форумі «Україна 30: Міжнародна політика». 

«Всі зусилля Києва щодо повернення Криму є нелегітимними і не можуть сприйматися інакше як загроза агресії проти двох суб'єктів Російської Федерації», — заявляла ще кілька місяців тому офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова. Така позиція Кремля впливає на рішення країн або надміру залежних від економічного чи військово-технічного співробітництва з РФ, або таких, що орієнтуються на Москву в питаннях національної і регіональної безпеки. 

За словами інформованих співрозмовників ZN.UA, незважаючи на переслідування російською владою кримських татар, практично весь ісламський світ зайняв нейтральну позицію щодо «Кримської платформи». Для одних тема Криму видається далекою й неактуальною. Наприклад, для країн Близького Сходу. Інші не можуть або не хочуть ігнорувати позицію Москви. Наприклад, хоча під час візиту Зеленського до Стамбула Туреччина зголосилася взяти участь у роботі «Кримської платформи» і зафіксувала згоду в Спільній декларації двох президентів, Реджепа Ердогана 23 серпня, швидше за все, не буде в Києві. Москва натиснула й на президента Азербайджану Ільхама Алієва.

Крім того, напередодні саміту «Кримської платформи» Москва веде переговори з лідерами країн-членів СНД про візити в окупований Крим. За даними ZN.UA, найімовірніша поїздка самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Російським дипломатам також доручено довести до відома керівництва країн перебування, що участь цих держав у «Кримській платформі» негативно позначиться на їхніх відносинах із РФ. Росіяни намагаються переконати відмовитися від участі в київському форумі і владу країн, котрі раніше дали згоду. 

Поки що організатори саміту тримають список його учасників засекреченим. «Я не хочу полегшувати роботу Службі зовнішньої розвідки РФ. Тому ми не розголошуємо список країн, які вже погодилися», — пояснював позицію української влади Дмитро Кулеба в інтерв’ю інтернет-виданню LIGA.net. Але вже відомо, що основний контингент учасників саміту — сусіди України, країни ЄС і НАТО. Хоча Києву важливо, щоб серед учасників «Кримської платформи» були держави не тільки Європи та Північної Америки, а й Азії, Африки, Латинської Америки. Якщо від цих регіонів і буде представництво, то мінімальне. І тому, що попрацювали росіяни, і тому, що Україна раніше звертала мало уваги на ці регіони. 

За інформацією ZN.UA, погодилися взяти участь у саміті близько півтора десятка глав держав та урядів. Зокрема Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Грузії, Швеції, Хорватії, Словаччини, Румунії, Угорщини. Буде президент Європейської Ради Шарль Мішель і високий представник Євросоюзу з питань закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель. Не виключено, що прибуде прем'єр-міністр Канади. 

Незважаючи на офіційні запрошення, дуже мало шансів, що Франція буде представлена президентом або прем'єром. При цьому ще на початку року в Києві очікували Макрона з офіційним візитом. І дуже жаль, що президент країни, котра входить до «Норманді», не знайшов часу на поїздку в Україну. Незрозуміло, хто очолюватиме делегації США й ФРН. Тією чи іншою мірою на позиції Вашингтона, Берліна, Парижа впливає російський фактор. Але хіба відсутність перших осіб зі Сполучених Штатів, Німеччини, Франції на саміті означає провал ініціативи Києва? На наш погляд, такий висновок робити рано. 

Звісно, увага міжнародної спільноти до установчого саміту зокрема й проблеми деокупації Криму загалом була б прикута пильніша, якби в Київ навідалися лідери «Великої сімки», а сама «Кримська платформа» здавалася б значно глобальнішою ініціативою, якби в ній брали участь країни Азії, Африки та Південної Америки. Але ж головне, як працюватиме платформа. Як важливо й те, що Київ не має наміру знімати з порядку денного питання деокупації Криму. Адже шлях завдовжки тисячу лі завжди починається з першого кроку.

© 1994–2021 «Дзеркало тижня. Україна».