Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

"Українсько – турецькі відносини: шанс, який не можна втратити", - Ігор Турянський

Українська

12 січня 2016 року відбулася щорічна традиційна зустріч Президента України Петра Порошенка з керівниками дипломатичних представництв іноземних держав, акредитованих в Україні. Підбиваючи підсумки розвитку України у 2015 році, П. Порошенко наголосив, що перед державою стояли два важливих завдання – впровадження реформ і боротьба з російською агресією. Обидва вони залишилися, на жаль, не виконаними.

        Говорячи про зовнішньополітичні пріоритети держави у 2016 році, Петро Порошенко заявив про наміри поглибити співробітництво, зокрема, зі «Словакією», Болгарією та Естонією. «Російська агресія, - наголосив він, - зробила нашу співпрацю та почуття підтримки і солідарності з нашими партнерами з Молдови, Грузії, Азербайджану та Турції ще більш міцними». Облишимо «Словакію» (Словаччину). Поговоримо про Туреччину. Пригадалося, як майже 20 років тому, повернувшись з цієї країни після п’ятирічного перебування на посаді першого Посла незалежної України, я доповідав Міністру закордонних справ Г.Й. Удовенку про результати своєї роботи. Зупинивши мене, він запитав: «Те, що ви зробили, мені добре відомо. Скажіть, будь ласка, а що вам не вдалося зробити?». І я відповів: «Мені не вдалося переконати високих українських політиків, що країна, в якій я працював, українською називається не Турція, а Туреччина, і що її столицею є не Стамбул, а Анкара». Пройшло майже 20 років і от знову «Турція»…

        Звернувши свій погляд на Чорноморський регіон, побачимо, що у ньому є практично три головні гравці – Росія, Туреччина і Україна (за алфавітом).

       Туреччина є важливим торговельним партнером для Росії: у 2014 році в загальному зовнішньоторговельному обігу  на Туреччину припадало 4.6%, що склало близько 31 млрд. дол. США, а за 9 місяців 2015 року – 18,1 млрд., 15 млрд. з яких припало на експорт російського газу. До останнього часу економічна співпраця між Росією і Туреччиною успішно розвивалася, попри те, що обидві країни мали політичні розбіжності в підходах до ситуації навколо Сирії, Нагірного Карабаху, Абхазії та Криму.

       Не останню роль відіграє Туреччина і в економічному житті України. Обсяги двосторонньої торгівлі у 2014 році склали 5,2 млрд. дол. Під час візиту турецького Президента Р. Ердогана до Києва у березні 2015 року було досягнуто домовленості збільшити товарообіг між двома країнами до 10 млрд. дол. до кінця 2017 року та до 20 млрд. до 2023. Що ж стосується політичних результатів візиту, то турецька сторона підтвердила своє невизнання окупації Росією Криму, хоча й не приєдналася до санкцій проти Росії і продовжувала поставки продовольства до окупованого Криму, незважаючи на заборону Києва заходити будь-кому в порти півострова.

До інциденту з російським бомбардувальником Су-24 нічого не віщувало різкого погіршення російсько-турецьких відносин. Турецька сторона, як повідомлялося, неодноразово попереджала Росію про неприпустимість порушення свого повітряного кордону. І Президенту Ердогану вистачило сміливості віддати наказ про знищення чергового порушника, сміливості, якої не вистачило українському політичному і військовому керівництву під час вторгнення «зелених чоловічків» у Крим. Росія хворобливо відреагувала на інцидент з літаком. За ініціативою російського президента, було ухвалено низку санкцій і обмежувальних заходів економічного характеру проти Туреччини. В країні розгорнулася справжня антитурецька істерія.

На тлі значного погіршення російсько-турецьких економічних і, як наслідок, політичних відносин, цікавими виглядають перспективи  українсько-турецьких взаємин. 30 листопада 2015 року під час проведення в Парижі Саміту Організації Об’єднаних Націй з питань клімату відбулася зустріч президентів двох країн, у ході якої було досягнуто домовленості про візит глави української держави до Анкари у першому кварталі 2016 року і проведення десятого засідання Міжурядової українсько-турецької комісії з торговельно-економічного співробітництва. А 3 грудня 2015 року під час проведення в Брюсселі засідання Комісії Україна-НАТО відбулася зустріч керівників зовнішньополітичних відомств України і Туреччини, у ході якої обговорювалися питання подальшого розвитку двосторонньої співпраці в різних галузях. Відбулася зустріч двох лідерів і на полях Давоського економічного форуму.

Обмеження, які Росія ввела на імпорт української і турецької сільськогосподарської продукції, можуть стати потужним стимулом для інтеграції українського і турецького агропромислового ринків. Непогані можливості відкриваються у сфері будівництва. За останні 20 років турецькі будівельні компанії реалізували в Україні відповідні проекти на 4,5 млрд. дол. Може бути започатковане будівництво українськими компаніями газосховищ для потреб турецької сторони.

Якщо Україна зможе значно активізувати економічні відносини з Туреччиною, вона тим самим зміцнить свої позиції в нав'язаній Кремлем конфронтації. Тому майбутній візит Президента П. Порошенка в Анкару має  велике значення для України. Зміцнення відносин двох країн - запорука нашого успіху в боротьбі з імперськими домаганнями Росії. Але навіть успішні і міцні двосторонні українсько-турецькі політичні та економічні відносини не можуть гарантувати безпеки України. Для гарантії безпеки України необхідно, щоб Україна і Туреччина належали до одних геополітичних міждержавних об'єднань – Європейського союзу та НАТО. Однак в умовах, коли перспективи вступу України в ЄС і НАТО, а Туреччини в ЄС є на сьогодні проблематичними, зміцнення між ними економічних взаємин обов’язково призведе до більш тісної політичної взаємодії, що, у свою чергу, сприятиме синергії зусиль двох країн у протидії імперським амбіціям Росії.

 

Ігор Турянський, Надзвичайний і Повноважний Посол

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

             

Поділитися

Коментар