Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

Дипакадемія. Вижити

Українська

Нарешті те, про що вже давно говорили в кулуарах, стало відомо широкому загалу. Дипломатична академія України припинила своє існування. Як виявляється, висококваліфікованих спеціалістів у сфері зовнішньої політики у нас хоть греблю гати, тому дипломатична служба, на думку МЗСівских керманичів, більше не потребує вишколених власними силами, досвідом і розумом фахівців, а цілком може обійтись рекрутінгом випускників інших "вишів" на кшталт університету Поплавського (при всій повазі до ІМВ КНУ їхні кращі випускники не стоять у черзі до МЗС). Найбільший цинізм полягає в тому, що новоспечена "квазіакадемія" отримала ім'я патріарха української дипломатичної служби Геннадія Удовенка. Як людина, яка стояла біля колиски нового для України специфічного учбового закладу, можу стверджувати, що не про "курси перепідготовки" спеціалістів у сфері зовнішних зносин мріяв Геннадій Йосипович. У 1995-у році даючи особисто мені, молодому заступнику міністра закордонних справ, доручення започаткувати при МЗС України Дипломатичну академію, він бачив цю інституцію як невід'ємний атрибут незалежної держави, потужний навчальний, нуково- практичний і дослідницький центр, який повинен був не тільки вирішити кадрові проблеми МЗС, але й забезпечити формування власної "дипломатичної школи". Більше двадцяти років Дипакадемія під керівництвом цілої плеяди міністрів - державників йшла саме цим шляхом, підготувавши не тільки для МЗС, але й для всієї України, сотні кваліфікованих кадрів у галузі міжнародних відносин. І тільки для нового керівництва МЗС вона чомусь стала непотрібною. За відсутності стратегічних орієнтирів і ефективного патронату з боку керівництва МЗС Дипакадемія загрузла у міжвідомчих чварах і, на жаль, втратила притаманну їй роль мозкового центру української дипломатії. І замість того, щоб реанімувати провідну роль Дипакадемії в системі органів дипломатичної служби, було прйнято рішення про її фактичну ліквідацію. Як би нам сьогодні не пояснювали, історія ще дасть оцінку цього недалекоглядного кроку.
Історія з Дипакадемією є,на мій погляд, другою системною помилкою МЗС за нинішнього керівництва, яке прийшло до влади на хвилі "реформування". Першою була деградація історико - архівного напряму діяльності МЗС. У підсумку це виглядає так, що нам не потрібно наше минуле і нам байдуже наше майбутнє. Проглядається ще й третя системна помилка, якої може припуститися МЗС. Це - втрата журналу "Зовнішні справи". А це вже наше сьогодення.
 

В.Хандогій, президент УАЗП.

Поділитися

Коментар