Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

Мінський формат. Що далі?

Українська

          Окремі констатації учасниці мінських переговорів Ірини Геращенко, які містяться у її коментарях Українській правді від 6 травня, дають підстави для альтернативної думки.

          Невже тільки зараз наші шановні переговорники зрозуміли, що Росія ніколи не планувала і не планує виконувати Мінські угоди, які просто приречені на провал. Мінський формат було придумано за форс-мажорних обставин і для нас він відіграв свою роль. А для Москви ці "угоди" завжди були і є "димовою завісою", яка дозволяла продовжувати агресію на сході України і при цьому ще й звинувачувати нас у порушенні "домовленостей". Мінський формат дає Кремлю широкі можливості для маніпулювання громадською думкою, яка відповідно впливає на позицію наших західних партнерів. Як це не прикро усвідомлювати, але сьогодні мають місце непоодинокі випадки, коли навіть наші європейські друзі вже починають говорити про "втому" від українських проблем. 
          Саме тому конче необхідно терміново міняти формат переговорів. Питання якраз у пошуку нової більш ефективної конфігурації, а заклики, що Росію треба "примусити шанувати норми міжнародного права і виконувати взяті на себе зобов'язання" - чистої води популізм, або ще гірше повне незнання історії розвитку багатьох міжнародних конфліктів. УАЗП неодноразово закликала не зациклюватися на мінському форматі, повторюючи мантру, що іншого майданчика немає. 
          Звісно, що його зараз немає, тому що ніхто, передусім, Україна не пропонує альтернативні варіанти. У будь - якій серйозній справі треба завжди мати "план В", або навіть "план С". Це - азбука дипломатії! Хіба хтось сумнівався, що Росія заблокує роботу Ради Безпеки попри наші оптимістичні заяви, що з набуттям статусу непостійного члена у цьому органі ми вирішимо усі наші проблеми і навіть позбавимо Росію права вето? Але ж є механізм резолюціїї 377 Генеральної Асамблеї "Об'єднані заради миру", придуманий саме для тих випадків, коли один з постійних членів перешкоджає Радбезу здійснювати свої повноваження з підтримання міжнародного миру і безпеки. Треба пам'ятати, що попри усі складнощі в умовах жорсткого протистояння двох систем саме в рамках ООН було знайдено рішення щодо ірано-іракського конфлікту, врегульовано криваві конфлікти на півдні Африки, в Центральній Америці, Афганістані, досягнуто помітного прогресу у зменшенні нанапруги на Близькрму Сході, інших гарячих точках.
          Не можна погодитись, що Росія зробила "безрезультатними усі міжнародні майданчики". Це вже схоже на паніку. Адже ми ще навіть і не починали задіяння широкого арсеналу багатосторонніх політичних механізмів для врегулювання конфлікту, перш за все тих, які є в розпорядженні ООН. Мова звісно не йде про непродумані пропозиції на кшталт введення у зону АТО вже у найближчий час "миротворців", що лише породжує завищені очікування в суспільстві і по суті дискредитує сам інститут миротворчих операцій ООН. Крім цього є ще Будапештський меморандум, потенціал якого, якби хто не ставився до цього документу, далеко не вичерпано. 
          Отже у нашій ситуації сподіватися на успіх можна лише за умов подальшої інтернаціоналізації конфлікту на сході України і активного задіяння міжнародних судових органів з метою деокупації Криму.

          Володимир Хандогій

          президент Української асоціації зовнішньої політики

          Надзвичайний і Повноважний Посол

Поділитися

Коментар