Кримська декларація
Державний секретар США Майкл Помпео оприлюднив заяву із описом офіційної політики США щодо відновлення територіальної цілісності України. (https://www.eurointegration.com.ua/news/2018/07/25/7084812/?utm_source=traqli&utm_medium=email&utm_campaign=331&tqid=nP22aCV1E )
Новиною став офіційно проведений зв’язок між політикою щодо Криму та невизнанням анексії балтійських держав з боку СРСР.
США дійсно не визнавали окупацію і силове приєднання країн Балтії (Литва, Естонія і Латвія) до СРСР з 1940 року аж до 1991. Протягом цих років у Вашингтоні, попри неодноразові політичні протести радянської влади, перебували посольства балтійських країн. Але така ситуація не перешкоджала підтриманняю між США і СРСР різноманітних відносин - політичних, економічних, наукових, культурних, спортивних і навіть військово-технічних (згадайте хоча б про ленд-ліз, без якого, за словами А.І. Мікояна, СРСР би рухнув ще наприкінці 1941 року).
Післявоєнні авантюри СРСР у Європі (Польща і Угорщина у 1956 році, Чехословаччина у 1968, Афганістан у 1979), "нової" Росії – у Грузії в 2008 і в Україні у 2014 - викликали лише негативну політичну реакцію з боку США. Правда, події 2014 року викликали нову її складову - економічні санкції, з якими, як на мене, Росія успішно справляється. Тому опублікована "Кримська декларація" є черговим політико-популістським кроком з боку США, який колишній СРСР вже переживав (і пережив) протягом цілого півстоліття (!!!) - у 1940-1991 рр.
З боку США сьогодні потрібні рішучі консолідовані з Європейським Союзом ДІЇ, спрямовані проти брутальної політики Росії на міжнародній арені. Як свідчить історія, умиротворення агресора деклараціями і заявами до добра не призводить.
Ігор Турянський,
Надзвичайний і Повноважний Посол
Коментар