Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

Будапештський меморандум: далі буде?

Українська

          Чесно кажучи, я так до кінця і не зрозумів порівняння Президентом Порошенком збройних сил України з Будапештським меморандумом, яке прозвучало на військовому параді з нагоди 25 річниці Незалежності. Чи то була спроба применшити значення цього документа, чи, навпаки, бажання визнати  його політичні «гарантії» співставними з військовими? Питання залишається відкритим. Але у будь-якому випадку згадка Президентом Будапештського меморандуму не може не тішити. Адже з самого початку російської агресії проти нашої держави Українська асоціація зовнішньої політики послідовно виступала за підтвердження міжнародно – правового статусу Будапештського меморандуму, порушення якого є порушенням норм міжнародного права.

          Не буду зараз вдаватися до обгрунтування такої позиції. Можу лише порекомендувати проглянути дослідження Ігоря Лосовського на цю тему, яке вийшло друком минулого року під егідою УАЗП, і з яким можна ознайомитися на сайті Асоціації. З позицією американських дипломатів, висловлену в «приватних розмовах», про яку йдеться у статті шеф-редактора LB.UA  Кошкіної та Ігоря Солов’я «Новий порядок денний Петра Порошенка», можна посперечатися. Скажу лише, що міжнародні угоди, які набули чинності у визнаний міжнародним правом спосіб можна вважати частиною внутрішньої законодавчої бази країн – підписантів.

В умовах очевидної неефективності зусиль в рамках Нормандської четвірки і відповідно Мінських домовленостей погляди політиків і дипломатів не можуть не повернутися в бік Будапештського меморандуму, потенціал якого ще не вичерпано. Усі розуміють, що цей документ – не панацея. Але, як мінімум, повинен бути задіяним пункт  шостий Меморандуму, який передбачає консультації сторін у разі виникнення ситуації, яка стосується «зобов’язань», взятих на себе його учасниками. Дещо дивує, шо Україна до цього часу так і не скористалася такою можливістю. Крім цього, документ може стати важливим елементом доказової бази при розгляді в міжнародних судових інстанціях позовів України щодо порушення Росією норм міжнародного права, здійснення злочинів проти людяності. Розмови про те, що Меморандуму бракує «механізму» імплементації його положень, не що інше, як спроби уникнути відповідальності за провал міжнародних гарантій територіальної цілісності та непорушності кордонів України в обмін на її добровільну відмову від ядерної зброї. Очевидно, що ігнорування ядерними державами Будапештського меморандуму може призвести до ерозії міжнародно – правового режиму нерозповсюдження ядерної зброї та колапсу усієї системи міжнародної безпеки, в основі якої лежить ДНЯЗ.

          «Реанімація» Будапештського меморандуму не тільки можлива, але й необхідна. Але це залежить від політичної волі країн, які підписали цей документ. Звісно, Будапештський формат не може автоматично замінити Нормандський. Так питання не стоїть. Але тут є широке поле для креативного пошуку шляхів виходу з глухого кута, куди нас завели Мінські домовленості.

          Переговори з питань, які стосуються не тільки майбутнього Європи, а й міжнародного миру і безпеки повинні вийти з вузьких рамок «четвірки». До них повинні долучитися й інші держави, коло яких має бути визначено представницькій міжнародній конференції під егідою ООН. А країни – учасниці Будапештського меморандуму, вони ж ядерні держави і постійні члени Ради Безпеки, мають скласти ядро цих переговорів.

 

Володимир Хандогій

Президент Української Асоціації зовнішньої політики

Надзвичайний і Повноважний Посол

Поділитися

Коментар