15-го листопада ц.р. Третій комітет 71-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН схвалив резолюцію «Ситуація у галузі прав людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь (Україна)».
Нарешті, через два з половиною роки з часу брутального захоплення Криму Росією, за пропозицією України в ООН було схвалено проект резолюції, де речі називаються своїми іменами: «окупація», «анексія». Безперечно – це дипломатичний успіх, який став можливим після призначення на посаду Постпреда України при ООН досвідченого професіонала, який не з чужих слів знає, як працює оонівська система. Разом з тим сподіваємося, що фахівці також добре розуміють, що «почивати на лаврах» причин немає.
Ідея щодо необхідності коригування (уточнення) мінських домовленостей і виходу на новий розширений формат переговорів, яку послідовно відстоювала УАЗП, поступово знаходить прихильників і серед президентського оточення. Остання стаття Горбуліна у «Дзеркалі тижня» свідчить, що попри мантру стосовно «безальтернативності Мінську-2», безальтернативною, насправді, є необхідність пошуку альтернативного формату для вирішення врегулювання ситуації на Донбасі.