Чесно кажучи, я так до кінця і не зрозумів порівняння Президентом Порошенком збройних сил України з Будапештським меморандумом, яке прозвучало на військовому параді з нагоди 25 річниці Незалежності. Чи то була спроба применшити значення цього документа, чи, навпаки, бажання визнати його політичні «гарантії» співставними з військовими? Питання залишається відкритим. Але у будь-якому випадку згадка Президентом Будапештського меморандуму не може не тішити.
Публікація Вадима Трюхана в Європейській правді від 18 серпня 2016 року «Кадрова криза, блат та порушення: чому реформа дипслужби стала невідкладною» не могла залишити байдужою.
У всі часи важливою місією дипломатії вважалося залагодження гострих кутів у міждержавних відносинах. Після різких односторонніх кроків Сейму Польщі і кваліфікації Волинської трагедії як акту геноциду, ця аксіома як ніколи стає актуальною для дипломатів, що працюють на українсько-польському напрямі. Їхні зусилля сьогодні мають бути скеровані виключно на пошук шляхів до примирення, задіяння додаткових переговорних механізмів, пониження градусу протистояння і врешті решт повернення двосторонніх відносин на рейки толерантності та доброзичливості.