Більше 11 років тому (у травні 2005 р.) Україна безпідставно, без застосувіання принципу взаємності, основоположному у міждержавних відносинах, відмінила візовий режим для громадян країн-членів Європейського Союзу (ЄС). Потім він був розповсюджений на низку інших країн не членів ЄС- великих і впливових: США, Канаду, Японію і малих.
           Тобто, можна сказати, що наша держава вже 11 років чекає відповідного взаємного кроку від тих держав, які давно вже користуються наданими їм преференціями. А цього кроку так і не видно. Низка українських президентів і міністрів закордонних справ усі ці 11 років годують українську громадськість обіцянками типу "ось-ось". То "з першого січня", то "весною", то "восени", то знову "з першого січня". А час біжить.
           Тепер строк реалізації подібних обіцянок відтерміновується через невирішеність Євросоюзом питання про призупинення безвізу (ще не наданого) за умов, якщо українські громадяни почнуть масово виїжджати до європейських країн і намагатимуться залишитися там і працевлаштуватися. Адже у своїй державі з працевлаштуванням сутожно. Подібні правила призупинення можуть розроблятися і погоджуватися усма 28 країнами-членами Союзу роками.
           Сьогодні ми пожинаємо результати своєї недолугості (вже котрої) і продовжуємо виступати у якості прохача на міжнародній арені, а не рівноправного партнера. Виглядає це принизливо.
Президент України запевнив, що безвізовий режим Україні буде надано до 24 листопада ц.р., дня початку роботи саміту Україна - ЄС.
Почекаємо ще 21 день? Адже чекали значно більше...

Ігор Турянський

Надзвичайний і Повноважний Посол