This article is devoted to the study of the life path, professional activity, and state-building contribution of Anton Dmytrovych Buteyko — an outstanding Ukrainian diplomat, politician, and public figure who played a key role in shaping the foreign policy system of independent Ukraine. The paper provides a comprehensive analysis of A.D. Buteyko’s personal development, his educational trajectory from a student at the International Faculty of Taras Shevchenko Kyiv State University to a highly professional diplomat. Special attention is given to the transformation of his worldview — from a Soviet diplomatic official to a committed Ukrainian statesman. The author thoroughly examines the main stages of Buteyko’s diplomatic career: his service within the Ministry of Foreign Affairs of the Ukrainian SSR, his activity in the early years of Ukraine’s independence, and his work as Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary of Ukraine to the USA, Romania, and other countries. Particular focus is placed on his role as First Deputy Minister for Foreign Affairs of Ukraine and his contribution to the development of conceptual foundations of the young state's foreign policy. A significant part of the research is dedicated to A.D. Buteyko’s role in shaping Ukraine’s Euro-Atlantic course, his participation in negotiations on nuclear disarmament, territorial integrity, and security policy. His input in preparing strategic international agreements that determined Ukraine’s place in the international arena is examined in detail. The article also analyzes the diplomat’s civic and political activity, his role in parliamentary work and lawmaking, expert and publicist output. Special attention is paid to the formation of a diplomatic school and the mentoring of a new generation of Ukrainian diplomats, influenced by A.D. Buteyko’s professional principles. Based on archival materials, colleagues’ recollections, and personal documents of the diplomat, the article reconstructs his views on key foreign policy processes, his strategic vision of Ukraine’s place in the system of international relations, and his methodological approaches to diplomatic work. This research is interdisciplinary, combining the methodology of historical science, political science, and diplomatic studies, which allows a comprehensive exploration of

A.D. Buteyko’s role as a founder of modern Ukrainian diplomacy. The article will be useful for researchers, diplomats, students of international relations, and all those interested in the history of Ukrainian diplomacy and foreign policy in the period of independence.

Дослідження діяльності окремих постатей, які стояли біля витоків формування зовнішньої політики незалежної України, досі залишається актуальним напрямком сучасної історіографії. Постать Антона Денисовича Бутейка, видатного українського дипломата і державника, попри його вагомий внесок у розбудову дипломатичної служби та зовнішньополітичної стратегії України, не отримала належного комплексного висвітлення.

Постать Антона Бутейка займає особливе місце в історії української дипломатії. Його діяльність припала на період кардинальних змін у геополітичному становищі України, що виникли після розпаду Радянського Союзу. Бутейко був одним із тих, хто не просто спостерігав за створенням нової держави, а формував її міжнародну суб'єктність, визначав вектори зовнішньої політики, відстоював національні інтереси на найвищому міжнародному рівні..

Антон Дмитрович Бутейко народився 6 квітня 1947 року у селі Старий Чорторийськ на Волині. У 1974 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка, здобувши фах юриста-міжнародника та перекладача англійської мови.

Професійну діяльність А. Бутейко розпочав у системі Міністерства закордонних справ УРСР, де працював на різних посадах від аташе до радника. В цей період він набув значного досвіду дипломатичної роботи, опанував механізми міжнародної комунікації та розвинув навички аналітичного мислення.

Важливим етапом у кар'єрі А. Бутейка стала робота у юридичному департаменті Секретаріату ООН у Нью-Йорку за квотою УРСР. Цей досвід сформував у нього глибоке розуміння принципів міжнародного права та функціонування багатосторонньої дипломатії.

З проголошенням незалежності України у 1991 році А. Бутейко активно долучився до розбудови зовнішньополітичного відомства вже суверенної держави. З 12.1991 р. по 09.1994 р. — радник Президента України — керівник служби Президента України з міжнародних питань. З 11 травня 1994 по 16 січня 1997 — Народний депутат України 2 скликання. Був членом Конституційної Комісії від ВР України, голова секції з проблематики прямого народовладдя та законодавчої влади , уповноваженим КМ України у справах європейської та євроатлантичної інтеграції, заступником голови Державної комісії у зв'язках з НАТО.

У 1995 - 1998 роках Антон Денисович Бутейко обіймав посаду першого заступника Міністра закордонних справ України, відігравши важливу роль у формуванні зовнішньополітичного курсу молодої незалежної держави. Бутейко брав участь у розробці напрямків, спрямованих на зближення України з європейськими структурами. Це включало підготовку угод із ЄС, участь у переговорах щодо співпраці в рамках таких організацій, як ОБСЄ, а також закладення основ для майбутньої євроатлантичної інтеграції. Його досвід у міжнародно - правовій сфері сприяв формуванню договірної бази України з країнами Європи. Бутейко брав участь у захисті інтересів держави, зокрема у питаннях безпеки та територіальної цілісності, що було критично важливим у зв’язку з початковими складнощами у відносинах із сусідніми країнами, зокрема росією.

Як перший заступник міністра, він відповідав за кадрову політику МЗС. У цей період формувалися основи професійної дипломатичної служби, зокрема призначення послів і розбудова мережі закордонних представництв. У 1995 році Бутейко отримав дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.

Бутейко брав активну участь у підготовці низки міжнародних двосторонніх угод та багатосторонніх документів, спрямованих на європейську та євроатлантичну інтеграцію України. Він забезпечував взаємодію між МЗС, іншими органами влади та громадськістю, що було ключовим для консолідації позиції держави на захист національних інтересів.

У 1994–1995 роках Україна, проголосивши незалежність у 1991 році, активно формувала свій зовнішньополітичний курс. У 1994 році країна стала учасницею програми НАТО «Партнерство заради миру», а також підписала Будапештський меморандум, що закріпив її безпеку у зв’язку з ядерним роззброєнням. Роль Бутейко у цих процесах,  була пов’язана з правовим та дипломатичним супроводом цих процесів.

Антон Бутейко, маючи глибокі знання в міжнародному праві та дипломатії, став одним із архітекторів зовнішньої політики України на початковому етапі її незалежності. Його діяльність сприяла інституційному розвитку МЗС, зміцненню міжнародних позицій держави та закладенню основ для подальшої європейської інтеграції.

Бутейко А.Д. та Ткач Д.І на засіданні Дунайської комісії 1994 рік

Визначним етапом у дипломатичній кар'єрі А. Бутейка стало призначення його Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполучених Штатах Америки та Мексиці (1998-1999 рр.). Після успішної роботи у МЗС України призначення А. Бутейка послом у США стало ключовим етапом у його кар’єрі, зокрема з точки зору зміцнення позицій України у світі. Бутейко активно працював над поглибленням співпраці між Україною та США, зокрема у контексті підтримки демократичних реформ та ринкової економіки в Україні. Він брав участь у переговорах із представниками адміністрації Білла Клінтона, сприяючи розширенню політичного діалогу.

Важливим був економічний напрямок його діяльності на посаді посла в США. Бутейко прагнув залучити американський бізнес до української економіки, зокрема в галузі енергетики, аграрного сектору та високих технологій. Співпраця з США включала підготовку угод зі зняття торговельних бар’єрів, що було важливим для інтеграції України у світову економіку, зокрема, скасування дискримінаційних обмежень (як, наприклад, поправка Джексона-Веніка) або отримання фінансової допомоги через МВФ та Світовий банк.

Бутейко активно взаємодіяв із численною українською діаспорою в США, підтримуючи культурні ініціативи (фестивалі, виставки) та сприяючи їхній участі у лобіюванні українських інтересів у Конгресі. Посольство під його керівництвом організовувало заходи для популяризації України в американському суспільстві, зокрема через ЗМІ та академічні кола.

Оскільки Бутейко одночасно був акредитований у Мексиці, його завданням було активізувати діалог із країною, яка мала стратегічне значення для України в Латинській Америці. За його ініціативою,  відбулися перші масштабні презентації української культури в Мексиці, що сприяло зростанню взаємної зацікавленості. Мексика як член НАФТА була потенційним партнером для України у торгівлі, тому посольство працювало над створенням спільних бізнес-проектів.

Наприкінці 1990-х Україна переживала економічну кризу та політичну нестабільність, що ускладнювало роботу посла. Бутейко мав пояснювати позицію України, зокрема щодо реформ, міжнародним партнерам. Важливим було уникати залежності від росії, водночас не вступаючи у відкриту конфронтацію, що вимагало дипломатичної майстерності. За два роки його роботи було закладено основи для подальшого зміцнення відносин із США, зокрема у сфері безпеки та економіки, а також розширено присутність України в Латинській Америці.

Діяльність Бутейка на посаді посла в США та Мексиці залишила позитивний слід у зовнішній політиці України кінця 1990-х. Він не лише захищав національні інтереси, але й формував позитивний імідж України як незалежної держави, готової до співпраці зі з ключовими світовими гравцями. Його досвід та стратегічне мислення сприяли подальшому інституційному розвитку української дипломатії.

Згодом А. Бутейко обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Румунії (2000-2003 рр.). На цій посаді він досяг кількох важливих результатів. Головними здобутками його дипломатичної місії стали: врегулювання питань щодо делімітації континентального шельфу та виключних економічних зон у Чорному морі, що було одним з найскладніших аспектів двосторонніх відносин, а також розвиток торговельно-економічного співробітництва, що демонстрували зростання товарообігу між країнами та активізація інвестиційної діяльності.

Зо його каденції посла покращилося становище української національної меншини в Румунії через досягнення домовленостей про культурні, освітні та мовні права. Було налагоджено прикордонне співробітництва та розвиток транскордонних проєктів у Карпатському регіоні. Бутейко активно сприяв європейській та євроатлантичній інтеграції обох країн шляхом координації позицій та обміну досвідом, зокрема, створенню спільних механізмів для боротьби з транскордонною злочинністю та нелегальною міграцією.  У вересні 2003 р.  подав у відставку з посади посла в Румунії на знак протесту проти підписання угоди про Єдиний економічний простір з росією.

Важливим напрямком діяльності А. Бутейка була парламентська робота. У 1995-1998 та 2007-2010 роках він був народним депутатом України, працював у Комітеті у закордонних справах, активно долучався до законотворчої роботи з питань зовнішньої політики та європейської інтеграції.

Антон Бутейко був безпосередньо причетний до процесу ядерного роззброєння. Під час переговорів у Масандрі 1993 року саме він виявив внесені російською стороною односторонні зміни в текст домовленостей, що могли мати згубні наслідки для України. Бутейко особисто виправив документ, чим викликав жорстку реакцію російської делегації, але захистив національні інтереси. Його роль у підготовці до підписання Будапештського меморандуму та приєднання до ДНЯЗ була ключовою. Антон Бутейко зробив вагомий внесок у формування концептуальних засад зовнішньої політики незалежної України. Він був одним із авторів перших стратегічних документів, що визначали зовнішньополітичний курс держави, включаючи "Основні напрями зовнішньої політики України" (1993 р.)

Ключовими принципами зовнішньополітичної концепції А. Бутейка були такі. Він вважав, що Україна має підтримувати добрі відносини з усіма країнами, але стратегічним напрямком має бути інтеграція до європейських структур. Він послідовно відстоював необхідність захисту суверенітету та територіальної цілісності України на міжнародній арені, активну участь у системі колективної безпеки, передусім НАТО.

А. Бутейко приділяв особливу увагу підготовці молодих дипломатів, передаючи їм свій досвід та знання. Він часто проводив семінари та лекції в   Дипломатичній академії України, формуючи нове покоління українських дипломатів.

Особливого значення набувала державницька позиція А. Бутейка у критичні моменти української історії. Він був активним учасником Помаранчевої революції 2004 року, відстоюючи демократичні цінності та європейський вибір України.

Важливим аспектом державницької позиції А. Бутейка було його ставлення до української мови і культури. Він неодноразово наголошував на необхідності посилення культурної дипломатії та просування позитивного іміджу України у світі.

А. Бутейко був автором численних наукових статей та аналітичних матеріалів з питань міжнародних відносин, зовнішньої політики та дипломатії. Його публікації охоплювали широкий спектр тем – від теоретичних аспектів міжнародного права до практичних питань європейської інтеграції України. Особливу цінність представляють його аналітичні роботи, присвячені українсько-американським та українсько-румунським відносинам, що базувалися на безпосередньому дипломатичному досвіді.

А. Бутейко активно співпрацював з провідними науковими установами України, включаючи Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Інститут всесвітньої історії НАН України, де він ділився своїм практичним досвідом та теоретичними напрацюваннями.

Ось, що про нього пише В.С. Огризко очільник  МЗС (2007-2009 років): «Від природи він був дуже сильним. Тому й не гнувся: ні у прямому, ні в переносному смислі. Мав власну гордість і гордість за державу, якій щиро та вірно служив. І нікому не дозволяв ображати її честь. А ще — ніколи не торгував собою заради якихось швидкоплинних політичних (не кажучи вже про фінансові) інтересів. Де б він не працював — Україна була понад усе».

Антон Денисович Бутейко належить до плеяди видатних українських дипломатів і державних діячів, які стояли біля витоків формування зовнішньої політики незалежної України. Його професійний шлях, державницька позиція та концептуальний внесок у розбудову української дипломатії заслуговують на ґрунтовне наукове дослідження та збереження в історичній пам'яті.

Антон Бутейко був не лише дипломатом, а й державником, який своєю принциповістю, професіоналізмом та далекоглядністю формував міжнародний імідж України. Його внесок у становлення зовнішньої політики, ядерне роззброєння, розвиток стратегічного партнерства з Заходом є винятковим. Постать Бутейка має бути повноцінно інтегрована у сучасну історичну пам’ять як приклад вірності національним інтересам і високим стандартам державної служби.

Дмитро ІвановичТкач                                                                                                                                                                            

Пяткевич Андрій Валерійович

Студент 1-го курсу магістерської підготовки,

кафедра журналістики Університету економіки та права «КРОК» м. Київ