Ігор Олегович Грушко — не просто дипломат, а людина, яка брала безпосередню участь у становленні зовнішньої політики України на перших етапах її незалежності. Його кар’єра — це історія служіння Батьківщині, наповнена патріотизмом, професіоналізмом та відданістю ідеалам державності.

Народився 19 жовтня 1952, с. Курчиця, Житомирська обл. — 10 жовтня 2025, Львів. У 1975 році закінчив факультет романо-германської філології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, отримав спеціальність референта-перекладача іспанської та англійської мов. Ця фундаментальна освіта стала основою для його подальшої дипломатичної діяльності.

У 1977–80 — старший редактор від­ділу між­народного обміну про­грамами, 1983–84 — редактор від­ділу соціальних досліджень, 1984–91 — старший редактор головної редакції зарубіжної інформації Держтелерадіо УРСР; 1980–83 — пере­кладач у Республіці Куба; 1991– 94 — завідувач від­ділу зарубіжної інформації газети «Голос України»; 1994–95 — 1-й секретар, 1995–99 — радник Посольства України в РФ; 1999–2001 — начальник прес-служби МЗС України; від 2001 — радник-послан­ник України в Арґентинській Республіці.

18 серпня 2003 року Президент України Л. Д. Кучма призначає Ігора Грушка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Аргентині, Перу, Колумбії, Еквадорі.  На цій посаді він працював до 14.06.2006. За його каденції відносини з цими державами динамічно розвивалися і поглиблювалися.

АРГЕНТИНА. У 2003 році найважливішою подією стала декларація Сенату Аргентини про засудження Голодомору в Україні 1932-1933 років. Це було значним кроком у визнанні історичної трагедії українського народу на міжнародному рівні. Історичний контекст: Аргентина першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України 5 грудня 1991 року і першою в регіоні встановила дипломатичні відносини 6 січня 1992 року. Ще раніше, у лютому 1921 року Аргентина була єдиною серед країн Латинської Америки, яка визнала Українську Народну Республіку і встановила з нею дипломатичні відносини. Економічний інтерес: 37% електроенергії, яка виробляється в Аргентині, отримується з використанням українського устаткування, встановленого ще за радянських часів на гідроелектростанціях.

ПЕРУ. У березні 2003 року відбувся робочий візит в Україну Міністра закордонних справ Перу А.Вагнера, а у квітні 2003 року — робочий візит до Перу Державного секретаря МЗС України В.Ю.Єльченка. Це свідчило про активізацію двосторонніх відносин.

У вересні 2003 року відбулася зустріч Президента України Л.Д.Кучми та Президента Перу А.Толедо в ході роботи 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН

Стратегічна важливість: Посольство України в Перу було відкрито у жовтні 2003 року, що підкреслює зростання значення цих відносин. Перу розглядалося як потенційний ринок для української металургійної продукції та енергетичного обладнання.

КОЛУМБІЯ. У квітні 2003 року відбувся візит до Колумбії Державного секретаря МЗС України В.Ю.Єльченка, під час якого відбулися перші в історії двосторонніх взаємин політичні консультації на рівні заступників глав зовнішньополітичних відомств. Дипломатичний контекст: Колумбія визнала незалежність України 27 травня 1992 року, дипломатичні відносини між країнами було встановлено 18 серпня 1992 року. До 2003 року інтереси України в Колумбії представляло Посольство в Перу за сумісництвом.

ЕКВАДОР. Дипломатичні відносини між Україною та Еквадором були встановлені 27 квітня 1993 року. У 2003 році Еквадор розглядався як енергетичний партнер — країна з розвиненою нафтогазовидобувною промисловістю. Потенційний ринок для українського обладнання та технологій. Партнер у гуманітарній сфері (згодом, у 2007 році Національний Конгрес Еквадору визнав Голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу).

Усі ці країни мали значну українську діаспору, що також сприяло розвитку двосторонніх відносин.

Нижче конкретні напрямки його роботи у кожній країні.

В Аргентині його робота була найбільш масштабною і включала всі аспекти двосторонніх відносин. Політичний діалог. Завданням було вивести відносини на рівень практичного співробітництва. Посол готував візити на рівні міністрів закордонних справ, а також двосторонні міжвідомчі консультації.

Торговельно-економічне співробітництво. Це був ключовий пріоритет. Грушко активно працював над збільшенням українського експорту. Сприяв поставкам української металургійної продукції, труб, продукції хімічної промисловості. Військово-технічне співробітництво. Велика увага приділялася відновленню співпраці у сфері ВПК, зокрема, можливостям модернізації аргентинської військової техніки радянського зразка українськими підприємствами (наприклад, літаків та вертольотів). Агропромисловий комплекс. Вивчав потенціал для української продукції на аргентинському ринку та аргентинської — в Україні. Підтримка діаспори. Активно взаємодіяв з українською громадою в Аргентині, сприяючи збереженню української ідентичності, культури та мови.

В Перу (за сумісництвом). Військово-технічне співробітництво. Як і в Аргентині, однією з головних цілей було залучення українських оборонних підприємств до модернізації та обслуговування радянської техніки, що перебувала на озброєнні Перу (літаки, вертольоти, бронетехніка). Торгівля. Працював над диверсифікацією торгівлі, яка на той час була обмеженою. Намагався знайти ринки для українських товарів промислового призначення. Політичні контакти. Встановлював та підтримував діалог з перуанськими урядовими колами для створення політичного підґрунтя для економічного співробітництва.

В Колумбії (за сумісництвом). Подолання політичної ізоляції. На початку 2000-х років двосторонні відносини України з Колумбією були досить слабкими. Ключовим завданням Грушка було "розбудити" ці відносини — провести перші політичні консультації, закласти договірно-правову базу. Сприяння економічним інтересам. Інформував колумбійський бізнес про потенціал України як торговельного партнера. Україна могла запропонувати метали, продукцію машинобудування, тоді як Колумбія — каву, тропічні фрукти, квіти. Консульські питання. Забезпечення консульського захисту нечисленних громадян України, які перебували в Колумбії.

В Еквадорі (за сумісництвом). Зміцнення договірно-правової бази: Робота над підготовкою та підписанням базових двосторонніх угод, які б регулювали взаємини між двома країнами. Економічний потенціал. Вивчення можливостей для українських компаній на ринку Еквадору, особливо в контексті його нафтогазового сектору та потреб в інфраструктурних проектах.

Підтримка виборчих процесів. У 2006 році, під час президентських виборів в Еквадорі, Посол України Грушко входив до складу місії спостерігачів, що свідчить про активізацію політичного діалогу.

Діяльність посла Ігоря Грушка в цих країнах можна охарактеризувати як надзвичайно активну — він не просто підтримував існуючі зв'язки, а активно намагався наповнити їх практичним змістом, зокрема в сфері торгівлі та військово-технічного співробітництва, використовуючи спадщину радянської техніки в арміях цих країн.

У липні 2006 року він повертається на Батьківщину і в жовтні цього ж року його призначають на посаду посола з особливих доручень Другого територіального департаменту МЗС України. У грудні 2006 року           він очолив цей Департамент, який відповідав за реалізацію зовнішньої політики країни в регіонах Латинської Америки.  Як підрозділ центрального апарату МЗС, цей департамент займався формуванням і реалізацією державної політики у сфері міжнародних відносин, захистом національних інтересів України, координацією заходів між державними органами щодо реалізації єдиного зовнішньополітичного курсу.

Крім того, департамент забезпечував розвиток політичних, економічних, культурних та інших зв’язків України з відповідними країнами, захист прав і інтересів громадян та юридичних осіб за кордоном, а також підтримував взаємодію з українцями за кордоном. Також до завдань належало вивчення і аналіз політичної, економічної ситуації у відповідних країнах та міжнародних організаціях для підвищення ефективності зовнішньої політики України.

Таким чином, другий територіальний департамент був ключовим структурним підрозділом, який координував зовнішньополітичну діяльність України у своїй регіональній сфері, забезпечуючи реалізацію стратегічних завдань МЗС на міжнародній арені у країнах Латинської Америки. Саме це і визначало напрями діяльності Ігора Олеговича

4 червня 2010 року Грушко призначається Надзвичайним і Повноважним Послом України у  Федеративній Республіці Бразилія, яка займала особливе місце у зовнішній політиці та міжнародному співробітництві України.

Найважливішим і найамбітнішим проектом українсько-бразильського співробітництва була космічна програма «Циклон-4». У середині лютого 2010 року Державне конструкторське бюро «Південне» завершило попередні випробування двигуна для третього ступеня ракети-носія «Циклон-4» РД-861К, цикл випробування тривав 1,5 місяця. У квітні 2010 року спільне підприємство «Алкантара-Циклон Спейс» отримало попередній екологічний дозвіл на будівництво стартового майданчика для «Циклону-4». Будівництво наземного комплексу для «Циклон-4» в Бразилії було розпочато восени 2010 року, площа стартового комплексу становила близько 50 гектарів. Цей проект мав стратегічне значення для України, оскільки забезпечував гарантований доступ до космосу, відкривав можливості виходу на латиноамериканський ринок пускових послуг та дозволяв комерціалізувати українські космічні технології.

Торговельно-економічне співробітництво між двома країнами у 2010 році демонструвало значні обсяги. Український експорт до Бразилії становив 294 мільйони доларів США, тоді як імпорт з Бразилії досягав 344 мільйонів доларів. Сталь та прокат становили понад 25% у структурі українського експорту до Бразилії. Основними товарами українського експорту були металургійна продукція (сталь, прокат), енергетичне обладнання та добрива. Натомість Україна імпортувала з Бразилії каву, цукор, сою, м'ясо та м'ясопродукти, а також іншу сільськогосподарську продукцію.

Міжрегіональна співпраця набула активного розвитку протягом 2010 року. Україну відвідали урядові та підприємницькі делегації бразильських штатів Гойас (23-25 лютого 2010 року), Санта-Катаріна (18-22 липня 2010 року) та Парана (12-16 жовтня 2010 року). Це свідчило про активний інтерес бразильських регіонів до інвестиційних проектів в Україні, технологічного обміну та налагодження прямих бізнес-контактів між підприємствами обох країн.

Військово-технічне співробітництво також розвивалося у 2010 році, про що свідчив візит Міністра оборони Бразилії до України. Цей візит вказував на інтерес бразильської сторони до української військової техніки, можливостей модернізації озброєнь та реалізації спільних оборонних проектів.

Наукова та спортивна співпраця отримала формальне закріплення 27 серпня 2010 року, коли було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в галузі фізичного виховання та спорту між Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту і Міністерством спорту Бразилії. Це відкривало можливості для обміну досвідом, спільних тренувань та участі у міжнародних змаганнях.

Українська діаспора в Бразилії відігравала важливу роль у зміцненні двосторонніх відносин. 19 січня 2010 року Президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва підписав закон № 12.209, згідно з яким 24 серпня було проголошено Національним днем української громади в Бразилії. Це визнання мало велике символічне значення для понад 600 тисяч українців та їх нащадків, які проживали в Бразилії. Діаспора забезпечувала культурні та економічні зв'язки між країнами, а також лобіювала українські інтереси на різних рівнях бразильського суспільства.

З геополітичної точки зору у 2010 році Бразилія розглядалася Україною як провідна економіка Латинської Америки, яка входила до групи БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай) — найбільш динамічних економік світу, що розвивалися. Бразильський ринок з населенням понад 190 мільйонів людей мав величезний потенціал для українських товарів та послуг. Крім того, Бразилія розглядалася як міст до інших латиноамериканських країн та важливий партнер у багатосторонній дипломатії в рамках ООН, СОТ та інших міжнародних організацій.

Таким чином, 2010 рік був піковим періодом українсько-бразильського співробітництва, коли обидві країни активно розвивали стратегічне партнерство, особливо в космічній галузі. Проект «Циклон-4» розглядався як флагманський проект двосторонніх відносин, який мав забезпечити довгострокове технологічне та економічне співробітництво. Україна бачила в Бразилії не лише важливого торговельного партнера, але й стратегічного союзника у просуванні високотехнологічних проектів, диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків та зміцнення присутності на латиноамериканському континенті. Однак уже після 2010 року почалося поступове згасання динаміки відносин через фінансові проблеми обох сторін, політичні зміни в Україні та різні підходи до міжнародної політики, що призвело до заморожування багатьох амбітних проектів, включаючи космічну програму «Циклон-4».

Посол Грушко активно координував роботу українських та бразильських партнерів, забезпечував дипломатичну підтримку на найвищому рівні та сприяв вирішенню складних міжвідомчих питань. Саме завдяки його зусиллям проект перейшов від стадії планування до активної фази реалізації, що мало стратегічне значення для забезпечення України гарантованого доступу до космосу та комерціалізації українських космічних технологій.

За період роботи посла Грушка торговельний оборот між Україною та Бразилією у 2010 році досяг 638 мільйонів доларів США (український експорт – 294 млн доларів, імпорт з Бразилії – 344 млн доларів). Під керівництвом посла було проведено системну роботу з диверсифікації українського експорту, де сталь та прокат становили понад 25% у структурі експорту. Грушко активно сприяв налагодженню прямих контактів між українськими та бразильськими підприємствами, організовував бізнес-місії та забезпечував дипломатичну підтримку укладенню великих контрактів.

Однією з важливих ініціатив посла Грушка стало налагодження міжрегіональної співпраці між Україною та окремими бразильськими штатами. У 2010 році Україну відвідали урядові та підприємницькі делегації бразильських штатів Гойас (23-25 лютого 2010), Санта-Катаріна (18-22 липня 2010) та Парана (12-16 жовтня 2010). Ці візити стали результатом послідовної роботи посла з бразильськими регіональними властями та бізнес-спільнотою. Міжрегіональне співробітництво відкривало нові можливості для інвестиційних проектів, технологічного обміну та прямих бізнес-контактів, що виходили за межі традиційних державних каналів.

Посол Грушко відіграв ключову роль в організації візиту Міністра оборони Бразилії до України у 2010 році, що стало важливою віхою у розвитку двосторонніх відносин у оборонній сфері. Цей візит відкрив перспективи для співпраці у галузі постачання української військової техніки, модернізації озброєнь та реалізації спільних оборонних проектів. Враховуючи значний потенціал бразильського ринку озброєнь та високу репутацію української оборонної промисловості, це співробітництво мало довгострокове стратегічне значення.

За активної підтримки посла Грушка 27 серпня 2010 року було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в галузі фізичного виховання та спорту між Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту і Міністерством спорту Бразилії. Цей документ створив правову основу для обміну спортивними делегаціями, проведення спільних тренувань та участі у міжнародних змаганнях.

Особливою заслугою посла Грушка стала активна робота з численною українською діаспорою в Бразилії, яка налічує понад 600 тисяч осіб. Завдяки його зусиллям 19 січня 2010 року Президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва підписав закон № 12.209, згідно з яким 24 серпня було проголошено Національним днем української громади в Бразилії. Це історичне рішення стало визнанням внеску українців у розвиток Бразилії та зміцнило зв'язки між діаспорою та Україною. Посол Грушко регулярно відвідував українські громади в різних штатах Бразилії, підтримував культурні ініціативи, сприяв збереженню української мови та традицій серед нащадків переселенців. Він організовував святкування важливих українських дат, координував гуманітарну допомогу та освітні програми для діаспори.

Посол Грушко приділяв значну увагу розвитку культурних зв'язків між Україною та Бразилією. За його ініціативою в Бразилії проводилися виставки українського мистецтва, концерти народної та класичної музики, демонстрації українських фільмів. Ці заходи не лише популяризували українську культуру серед бразильської публіки, але й сприяли формуванню позитивного образу України як європейської держави з багатою історією та культурною спадщиною.

За каденції посла Грушка було зміцнено інституційну спроможність Посольства України в Бразилії. Він забезпечив ефективну роботу дипломатичної місії в складних умовах величезної території Бразилії (понад 8,5 млн км²), налагодив систему консульського обслуговування українських громадян, що проживають або перебувають на території Бразилії, Болівії, Гаяни та Суринаму, де Посольство представляло інтереси України за сумісництвом.

Посол Грушко активно працював з бразильськими та міжнародними медіа, популяризуючи Україну та її інтереси. Він давав інтерв'ю провідним бразильським виданням, виступав на конференціях та круглих столах, публікував аналітичні матеріали про українсько-бразильське співробітництво. Ця робота сприяла підвищенню обізнаності бразильського суспільства про Україну та створювала позитивний інформаційний фон для розвитку двосторонніх відносин.

Період роботи Ігоря Олеговича Грушка на посаді Надзвичайного і Повноважного Посла України в Бразилії (2010-2012 рр.) став часом найактивнішого розвитку українсько-бразильських відносин. Його професіоналізм, досвід роботи в латиноамериканському регіоні (раніше він був послом у Перу, Колумбії та Еквадорі, а також працював радником-посланником в Аргентині) та глибоке розуміння специфіки бразильського суспільства дозволили досягти значних результатів у всіх напрямах двостороннього співробітництва.

Особливо слід відзначити його внесок у просування космічного проекту "Циклон-4", який міг би стати візитівкою українсько-бразильського стратегічного партнерства, роботу з українською діаспорою та розвиток торговельно-економічних зв'язків. Посол Грушко заклав міцний фундамент для довгострокової співпраці між Україною та Бразилією, і його дипломатична спадщина залишається актуальною для подальшого розвитку двосторонніх відносин.

У некролозі з приводу смерті І.О.Грушко Посольства України в Федеративній Республіці Бразилія було відмічено, що саме за його керівництва Посольством України в Бразилії набула у 2011 році чинності угода про частковий безвізовий режим поїздок громадян України та Бразилії, згідно з якою бразильські громадяни можуть перебувати в Україні без візи з метою туризму чи ділової поїздки протягом 90 днів, і так само українські громадяни можуть перебувати без візи в Бразилії протягом 90 днів. Також за його керівництва були підписані і ратифіковані Україною угоди про співробітництво з Бразилією в оборонній сфері та військово-технічне співробітництво, які, на жаль, досі не є ратифікованими бразильською стороною.

Грушко був не просто послом, він був лідером української дипломатії в регіоні. Його внесок – це не лише документи і угоди, а живі зв’язки, довіра і тепло відносин, які він збудував з партнерами.

Незважаючи на високе навантаження, він завжди залишався людиною глибокої емпатії, здатною розуміти інтереси різних культур і знаходити спільну мову навіть у найскладніших ситуаціях. Його життя — це приклад справжнього служіння, безмежної відданості Україні і пошани до світу.

Помер Ігор Олегович Грушко після важкої хвороби 10 жовтня 2025 у м. Львів, там і похований.

Ігор Олегович Грушко залишиться в пам’яті як натхненний дипломат, який зміцнив позиції України на міжнародній арені, відкрив нові можливості для країни та залишив по собі світлий слід гідності і честі. Світла пам'ять Ігорю Олеговичу Грушку – талановитому дипломату, який присвятив своє життя служінню Україні та зміцненню її позицій на міжнародній арені.

Ткач Д.І.

Надзвичайний і Повноважний Посол