Переговори з РФ далеко, мир – ще далі
Так, розмова президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа в Анкарі була напрочуд вдалою. По суті, ми отримали все, на що можна було б сподіватися. Але є один нюанс: нам потрібно дочекатися розмови Трамп-Путін. І лише тоді можна робити якісь проміжкові висновки, зокрема й про те, чи дадуть нам ліцензію на "Патріоти".
Річ у тім, що приблизно місяць тому всі почали фіксувати зміну позиції США (команди Трампа) щодо України. Я тоді писав і зараз лише повторю: в Вашингтоні розуміють, що переговори знаходяться в глухому куті, і в США немає важелів впливу на РФ, щоб зупинити танкерний флот, а відтак і змусити Путіна до переговорів.
Якщо говорити про цю зміну риторики з боку США, погано це, чи добре? Відповідь проста - це краще, ніж було раніше, але це точно не про мирні переговори.
Те, що цей злам відбувся - це, безумовно, плюс. Бо, як мінімум, певний час команда Трампа змушена буде грати в цю гру, якщо хоче не наробити проблем з виборами (хоча і тут не варто переоцінювати українське питання, особливо на фоні чергового загострення в ірано-американських стосунках).
Чи приєднається в цьому "мирному треку" до США Китай? Візит очільника МЗС України Андрія Сибіги в Китай анонсовано. Але маємо розуміти, що він – не про мирні переговори.
Пекін про мир і свою участь в переговорах буде, перш за все, говорити з американцями. Бо для нього це переговори не про те, чий Донбас, а про те, як КНР буде заробляти на ЄС і як торгівля КНР буде співіснувати в багатокутнику ЄС-США-КНР-Туреччина. Візит Сибіги - про те, чи можна з цими людьми хоч про щось реально домовлятися.
Разом з тим, одна з головних причин, чому цей візит став можливим - неадекватність Путіна, який хоче розширення війни на треті країни (в тому числі, через територію Білорусі). Тому Китай, з одного боку, демонструє Путіну, що його позиція може бути не такою, як зараз. З іншої, Китай готується до переговорів з США і вважає, що там може бути підняте питання України. А відтак, потрібно бути готовим до цієї і розмови.
Вадим Денисенко, керівник аналітичного центру "Ділова столиця"

Коментар