Не все райдужно на Туманному Альбіоні. За 10 років після референдуму про вихід Великої Британії з ЄС Лондон змінив сім прем’єр-міністрів. Не оминуло падіння рейтингу і Кіра Стармера. Після двох років у кріслі прем’єра він подав у відставку із тим самим антирейтингом, що і всі попередники.

Відчуваючи вікно можливостей, мер Манчестера Енді Бернем із третьої спроби балотується на посаду лідера Лейбористської партії. У п’ятницю його обрали переможцем.

Це автоматично робить політика премʼєр-міністром Британії. Тож Укрінформ вирішив докладніше придивитися до Бернема і, враховуючи важливу роль Британії у підтримці України, його поглядів на російську агресію проти нашої держави.

“КОРОЛЬ ПІВНОЧІ” ПОВЕРТАЄТЬСЯ В ЛОНДОН

Майбутній премʼєр розпочав свою карʼєру на великій політичній сцені у 2001 році, пройшовши до Палати громад по округу в Манчестері. Після 2005 року Бернем обійняв посаду заступника міністра закордонних справ в уряді Тоні Блера. Загалом у Лондоні він встиг попрацювати в міністерствах охорони здоровʼя, освіти, внутрішніх справ та в Держказначействі.

Про свої лідерські амбіції Бернем уперше заявив у далекому 2010 році, але тоді він зайняв четверте місце на виборах голови лейбористів. З другої спроби в 2015 році політик посів друге місце.

В 2017 році Бернем переміг на виборах мера Великого Манчестера – найбільшої агломерації на півночі Англії з населенням у понад 2,5 млн чоловік. За 9 років у кріслі він здобув популярність завдяки заснуванню «Мережі бджілок» (Bee Network) – міського перевізника, чиї автомобілі й трамваї пофарбовані в яскраво жовтий колір – та відстоюванню підтримки північних міст перед урядом консерваторів із південного Лондона під час епідемії коронавірусу. За це він отримав прізвисько «Король Півночі».

У червні 2026 року Бернем повернувся в загальнонаціональну політику завдяки перемозі на парламентських виборах від округу в Манчестері й оголосив про наміри боротися за лідерство в партії та посаду очільника уряду одразу після відставки Кіра Стармера.

ЧОМУ ЙДЕ СТАРМЕР?

Коли 22 червня зранку перед будівлею уряду на Даунінґ-стріт у супроводі своєї дружини до трибуни вийшов Стармер і оголосив про відставку з посади очільника уряду, це ні для кого не стало несподіванкою.

Політик, під чиїм проводом Лейбористська партія в 2024 році отримала монобільшість у Палаті громад британського парламенту (441 крісло з 650), в 2026 році стикався з критикою і відставкою з боку своїх же поплічників.

Британці незадоволені економічною ситуацією в країні та розворотом премʼєра від власних передвиборчих обіцянок і, як наслідок, урізанням соціальних виплат з одночасним підвищенням податків. Одне тільки скорочення субсидій на опалення взимку вивело підданих Сполученого Королівства на протести. Супротив викликало і запровадження цифрового посвідчення особи. На відміну від прихильних до цифровізації українців, тамтешні громадяни проводили паралелі з Орвеллівським Великим Братом.

Точкою кипіння став травень, коли опитування Ipsos засвідчило невдоволення Стармером серед 76% британців. Тоді ж на місцевих виборах партія лейбористів уперше втратила контроль над парламентом Уельсу та провела в різні законодавчі органи країни на 1,4 тисячі представників менше, аніж раніше.

Стармер узяв на себе відповідальність за провал, але відмовився йти з посад лідера партії та прем’єра Британії. Близько 100 депутатів Палати громад від Лейбористської партії публічно зажадали його відставки. Згодом до цих закликів долучились і члени уряду.

Свою незгоду з урядом висловив і міністр оборони Джон Гілі, подавши у відставку через небажанням міністерства фінансів виділити ресурси на оборону Британії, як він сам зазначив, у «час загроз, що зростають».

По Стармеру вдарило і призначення Пітера Мендельсона послом у Сполучених Штатах. Матеріали на нього як кандидата містили інформацію про звʼязок із Джеффрі Епштейном, що також підтвердило оприлюднене листування. Тоді у відставку подав глава адміністрації премʼєра Морган Максвіні.

ПРЕМʼЄР-МІНІСТР ПІШОВ, ХАЙ ЖИВЕ ПРЕМʼЄР!

У пʼятницю Бернема обрали лідером партії. Жоден інший лейборист не висував свою кандидатуру. У політсилі впевнені, що не можна гаяти часу на внутрішньопартійну боротьбу на тлі економічних та електоральних викликів, зокрема зростання впливу правих популістів.

Відкритим питанням залишається і те, як багато лейбористів загалом хотіли б очолити партію і уряд, що стрімко втрачає рейтинги і стикається з вимогами британців виправити економічну ситуацію в країні.

Однак мер Манчестера не залишив нікому всередині лейбористського табору шансу. Його кандидатуру підтримали 379 депутатів із 403. Його потенційний суперник математично і не міг би балотуватися проти нього.

Таку популярність Бернема доцент Інституту міжнародних відносин КНУ імені Т. Шевченка Віктор Константинов пояснює його тривалим успіхом на посаді мера Манчестера. «Зважаючи на те, що кандидатура лідера партії зараз – це прем'єр-міністр, потрібен лідер, який зайде британцям. З цієї точки зору Бернем вважається найбільш перспективним», – констатує він.

Завдяки тотальній перевазі лейбористів у Палаті громад, Бернему після обрання лідером не треба вести коаліційні переговори – його офіційно оголосять премʼєр-міністром Британії 20 липня.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ПО-БРИТАНСЬКІ І ПРОДОВЖЕННЯ ПІДТРИМКИ УКРАЇНИ

Погляди Бернема політологи називають «манчестеризмом». Як стверджує сам політик, це відповідь на нерівність і низькі доходи громадян внаслідок централізації влади в 1980-х роках. Майбутній премʼєр пропонує рух у зворотному напрямі, виступаючи за розподіл фінансів і повноважень зі столиці задля розвитку бізнесу та інфраструктури в менш заможних регіонах і підтримки громадян.

Він також планує створити новий офіс премʼєр-міністра No 10 North у північному Манчестері (за аналогією з будівлею уряду за адресою Даунінг-стріт, 10 у Лондоні), що координуватиме роботу центральної та місцевих влад.

Константинов закликає зважувати, що ані Бернем, ані будь-хто інший не зможуть повністю вирішити економічні проблеми Британії, і новообраному премʼєру, найімовірніше, доведеться урізати соціальні витрати. Скорочення витрат на оборону експерт не очікує, оскільки цього не зрозуміють ні праві партії, ні опозиція, ні Європейський Союз.

Водночас доцент Інституту міжнародних відносин вважає Бернема вже більш активно залученим в українське питання, аніж був Кір Стармер на початку свого прем'єрства.

Новий глава уряду давно декларував підтримку нашого опору російській агресії. Наприкінці травня він стверджував, що виступав проти російського вторгнення в Крим і називав близькість британських правих до Володимира Путіна ризиком для національної безпеки.

Мер Львова Андрій Садовий згадував тодішнього мера Манчестера як друга України і співзасновника Мережі незламних міст. «На всіх міжнародних майданчиках Енді послідовно закликає світ підтримувати Україну», – запевняв міський голова Львова.

Минулого тижня сам Бернем виклав свою зовнішньополітичну програму в статті. Майбутній премʼєр аргументував, що Британія здатна одночасно захищати національну безпеку та розвивати економіку. Крім того, він підтвердив відданість зобов’язанням у рамках Північноатлантичного Альянсу, ядерному стримуванню та стратегічному партнерству зі Сполученими Штатами.

«І підтримка України з боку Великої Британії не похитнеться. Ми усвідомлюємо, що британська безпека та ширша євроатлантична безпека повʼязані з тим, що відбувається в Україні», – наголосив Бернем.

На його думку, Лейбористська партія вже довела свою спроможність формувати міжнародні коаліції задля допомоги українському народу та протидії агресивній політиці Кремля.

Тож заяви амбітного політика підводять до підсумку, що попри внутрішні проблеми і зміну лідерів, підтримка України з боку Британії має стратегічний характер і наше сторічне партнерство триватиме.

Відкритим запитанням залишається тривалість терміну Бернема у хиткому кріслі премʼєра. «Висока популярність Бернема дає йому можливість протриматися до кінця року навіть за найгірших економічних подій. Якщо йому вдасться збалансувати бюджет, звести новий і пройти через власну фракцію, то він пройде і на наступний рік. Але наступне літо все одно буде такою самою кризою. Два літа поспіль Стармер не зміг пройти», – застерігає Константинов.

Іван Косякін, Київ

© 2015-2026 Укрінформ