Остання заява міністра закордонних справ П.Клімкіна щодо перспектив запровадження безвізового режиму з країнами Європейського Союзу не додала, як на мене, оптимізму, тим, хто збирається провести літні вакації в Європі. Просто констатувати, "що критично важливо, аби Верховна Рада ухвалила "безвізові закони" - цього сьогодні замало.Так ще можуть заявляти представники громадянського суспільства, експертного середовища, неурядових організацій. У них немає реальних важелів впливу на ситуацію. Насправді ж, голосування в парламенті - це момент істини, передусім для Міністерства закордонних справ та інших інституцій, які займаються питаннями зовнішньої політики. Адже результат голосування - це тест на професійну придатність сьогоднішньої української дипломатії.

       "Критично важливо", що конкретно було зроблено саме тими, хто є відповідальним в державі за зовнішню політику. По-перше, щоб переконати своїх "слуг народу" у правильності обраного зовнішньополітичного курсу на європейську інтеграцію, а відтак продемонструвати це голосуванням за "безвізові закони". Бажано конституційною більшістю. І, по-друге, наскільки ефективно українська сторона працювала з єесівцями, щоб їхні умови для запровадження безвізового режиму враховували також і наші інтереси і не переходили межу здорового глузду. Розводити потім руками і говорити: "Так це ж парламент в усьому винний!" - це, щонайменше, не креативно. Ми вже це проходили. Пригадую, як один з наших міністрів колись сказав у свій момент істини:"Якщо Україну не оберуть до... (ну дуже важливого органу!!!), то я подам у відставку". Нас обрали. Міністр залишився. Дуже хочеться, щоб цей пост вже завтра повністю втратив свою актуальність. Надія помирає останньою.

Володимир Хандогій

президент Української асоціації зовнішньої політики

Надзвичайний і Повноважний Посол