Please note, this is an approximate translation provided by Google Translate

Дипломатичні відносини – бути чи не бути?

Українська

 

          Ухвалення Комітетом у закордонних справах Верховної Ради України рішення про розрив дипломатичних відносин з Росією викликало бурхливу дискусію в суспільстві. Думки розійшлися не лише в експертному середовищі, але й серед представників державних органів. Зокрема, з різкою критикою рішення парламентського комітету виступив вітчизняний МЗС, висунувши низку аргументів на користь збереження дипломатичних відносин.
         Як уявляється, в разі ухвалення рішення про припинення дипломатичних відносин з Росією одразу після анексії Криму, воно було б логічним, бездоганним з точки зору міжнародного права, а відтак і зрозумілим усьому світу. Згадаймо 2008 рік, коли через кілька годин після вторгнення російських військ Грузія без жодних вагань розірвала дипломатичні відносини з Росією, отримавши суцільну міжнародну підтримку. 
         Сьогодні аналогічний крок з боку України виглядав би запізнілим і неефективним, а реакція наших західних партнерів – негативною. МЗС України правильно наголошує, що “в результаті такого рішення багатосторонні переговорні формати, які зберігають свою актуальність в процесі мирного врегулювання, будуть зруйновані”. Реакція провідних країн на такий фінал зрозуміла.

         Сприйнявши нав’язані Росією підступні правила гібридної війни, ми не знайшли адекватної відповіді, окрім гібридної політики. Заяви Президента про вітчизняну війну українського народу не в’яжуться з закликами зберегти зону вільної торгівлі з Росією, а наші заробітчани тисячами продовжують мандрувати до воюючої держави, користуючись при цьому пільгами безвізового режиму. До речі, висмикнуте із загальної мозаїки українсько-російських стосунків рішення про розрив дипломатичних відносин створило б абсурдну міжнародно-правову колізію – існування безвізового режиму при фактичному невизнанні державами одна одної.

         Висновок може бути один – все треба робити своєчасно , а якщо час втрачено, то принаймні діяти послідовно. Почати зараз доцільно із запровадження жорсткого візового режиму з Росією, потім думати про наступні кроки. Спроба ж після двох років спільних з західними партнерами зусиль по мирному врегулюванню конфлікту підштовхувати ситуацію до критичного загострення уявляється недалекоглядною.
         І останнє. Прохання до колег з МЗС не вживати по відношенню до Росії слова “партнер”, навіть в контексті торговельних відносин. Хоча б з поваги до пам’яті тисяч загиблих від “партнерських обіймів” співвітчизників.

Олександр Купчишин

Надзвичайний і Повноважний Посол

віце-президент Асоціації зовнішньої політики

Поділитися

Коментар