Останнім часом в дискусіях щодо врегулювання на сході України стало дуже популярним слово "компроміс". Дуже дипломатичне і усім подобається. Хіба ж хтось проти компрмісу? Усі, нібито, за. Але схоже, що кожний "нормандець" вкладає в нього свій інтерес. Головуючий в ОБСЄ Штайнмаєр хоче увійти в історію як видатний миротворець. Російський інтерес - це руйнація України як самостійної, незалежної держави. Французи вже проявили себе під час "врегулювання" агресії Росії в Грузії. Результат цих миротворчих зусиль відомий. Ще згадаймо Нагірний Карабах, де пошуками компромісу займаються майже ті самі "миротворці", до речі, в рамках Мінської групи. Для України головне - припинити аресію, не втратити суверенітет і територіальну цілісність. І от спробуйте знайти компроміс у цій "четвірці"!

          Без серйозних поступок з боку України це видається неможливим. Надто вузький формат і відповідно поле для маневру. Отже, лише розширення кола переговорників, підключення до нього ключових світових гравців і справжніх друзів України, а не тільки династичних союзників Росії - ось, можливо не єдиний, але найбіль реалістичний шлях до справжнього компромісу без здачі національних інтересів.Треба нарешті зняти з себе "чари" Мінських угод і запропонувати реалістичну стратегію врегулювання на Донбасі і ефективний механізм її реалізації.