Після здобуття незалежності, Україна ухвалила стратегічний курс на євроінтеграцію та висловила наміри якнайшвидше приєднатися до Європейського співтовариства. Саме тому й був на державному рівні встановлений у нашій країні День Європи, який відзначається з 2003 року кожної третьої суботи травня  згідно з Указом Президента «Про День Європи». Упродовж десятиріч Європа була для українців своєрідною fata Morgana – вона то наближалася, то віддалялася, а то й взагалі зникала, як то трапилося за часів президентства Віктора Януковича. Як виявилося, «стратегічний курс на Європу» насправді виявився фікцією, звичайною брехнею, якою, наче цяцянкою тішили власний народ українські олігархи, та дурили ту ж таки Європу, живучи за стародавнім українським прислів’ям про слухняне теля, яке «двох мамок ссе». Другою мамкою (і звісно ж головною) була путінська Росія. Саме Європа, європейські цінності стали каменем спотикання для українців у доленосних 2013-2014 роках. Саме за європейський вибір України стояв Євромайдан, горіли шини, і гинула Небесна Сотня. Не за сите вдоволене життя, а за європейські цінності – життя за законом, а не за «понятіями», дотримання засадничих прав людини, створення гідних умов для всіх членів суспільства, а не лише для грошовитої меншості проливали кров українці. У 2014 році Європейський стратегічний курс, задекларований державними мужами на папері, став цивілізаційним вибором всього українського народу. Можливо, колись ця європейська мрія українців утілиться у життя, стане реальністю – ми нікуди не пориватимемося, нікому нічого не доводитемо, а спокійно житимемо з усвідомленням, що ми, українці – європейці. Справжні, а не уявні. А поки цього не сталося, з Європою можна познайомитися на різноманітних заходах, що традиційно відбуватимуться цього Дня як у столиці, так і в інших українських містах.