У понеділок, 8 березня, в Україні і багатьох країнах світу відзначають Міжнародний жіночий день. Історично він з'явився як день солідарності жінок у боротьбі за свої права, але в нашій країні поступово трансформувався на «день весни, кохання та вічної ніжності».

Історія свята

Свято зародилося на початку ХХ століття. Тоді лідер жіночої групи соціал-демократичної партії Німеччини Клара Цеткін в ході другої Міжнародної конференції працюючих жінок в Копенгагені висунула ідею святкування Міжнародного жіночого дня. Цеткін запропонувала, щоб Жіночий день відзначався щорічно в кожній країні в один і той же день. Метою цього свята вона назвала боротьбу жінок за свої права.

У США жінки почали демонструвати свою солідарність в 1909 році. Свято жіночої солідарності протрималося до Першої світової війни. Але Офіційно міжнародний жіночий день в країні визнали тільки в 1975 році, після того, як свято проголосила ООН.

В Європі святкування Міжнародного жіночого дня вперше пройшло 19 березня 1911 року в Австрії, Німеччині, Данії та Швейцарії. Понад мільйон демонстрантів вийшли на вулиці з вимогою надати жінкам виборчі права, право на рівну оплату праці та право обіймати державні посади.

У 1921 році 8 березня оголосили державним святом в СРСР. Разом з тим, тут акцент з гендерної боротьби змістився на класову. На плакатах, присвячених святу, фігурують «жінки-трудівниці», «пролетарки». У 1970-х роках в школах з'являється практика, коли хлопчики почали вітати дівчаток зі святом.

Поступово з листівок, присвячених 8 Березня, зникають згадки жінок і боротьби за їхні права. На них з'являються квіти, мультяшні герої, тварини. Головною темою свята вже не є права жінок, їх замінює весна.        

© 1994–2021 «Дзеркало тижня. Україна».