НВ зібрав головні заяви Зеленського на YES і в кулуарах форуму.

ЄС без України буде слабшати, а Росія в цей час — міцніти. «Нам здається, ми потрібні НАТО, нам здається, що без України міцного Європейського союзу не буде. Я говорю про це відкрито — і президенту США. Я вважаю, що без України НАТО буде втрачати, я вважаю, що без України ЄС буде потроху послаблюватися. […] Якщо ви хочете, щоб зміцніла Росія, то не беріть Україну. Це навіть не про противагу Росії. Ми бачимо, хто потужний, які є імперії. У нас декілька імперій у світі. А такі країни, як Україна, — велика, територіально найбільша у Європі, потужна, яка пережила декілька воєн — хочете таких міцних партнерів, то запрошуйте нас, а не так, як воно відбувається […]».

Україна перейшла до нового етапу зовнішньої політики: «Ми перейшли до нового етапу: є партнери, а є реальні друзі. Мені здається, Україна вже на іншій стадії, коли нам потрібні не стратегічні партнери, а стратегічні друзі. Партнери нехай говорять про те, чого нам не вистачає, а друзі нехай приєднуються до України».  

Думати про Путіна немає часу, але план зустрітися з ним досі чинний:«Мене більше цікавить, чи можемо ми більш предметно зустрітися. Не декларативно, як він це робить з деякими державами. А дійсно зустрітися більш предметно, ніж це було в першій зустрічі в нормандському форматі. […] Вони не бачать у цьому сенсу — вирішити питання і швидко закінчити війну. І це вже мої проблеми — що я можу зробити, як мені потрібно змусити їх мати бажання предметно говорити про деокупацію наших територій. Тому що просто фразами, залякуваннями, криками, погрозами нічого ми не досягнемо. Мені потрібен результат».

А поки між українцями і росіянами — прірва: «Політика, перш за все інформаційна, Росії - вона про неповагу до України. Ставлення України, українського народу до росіян після цього зламалося. Відносин немає. Були партнери й друзі. А тепер ми стали ворогами. Від друзів до ворогів — уявіть собі цю прірву. […] Як її подолати — ніхто не розуміє. Тільки час розуміє, скільки буде витрачено енергії на все це. У будь-якому випадку добро перемагає. У будь-якому випадку всі повернуться: території, люди і, напевно, відносини».

Повномасштабна війна з Росією можлива, але буде «найбільшоюпомилкою РФ»: «Вважаю, що після цього ніколи не буде існувати сусідства Росії, України, Білорусі, якщо буде потужна ескалація з боку Росії. Чому Білорусі? Тому що там на території є присутність Росії. Світ вже змінився, тому це найстрашніше, що може бути. Найстрашніше, що я як громадянин і українець, можу уявити. Але я вважаю, що є така ймовірність є».

Шансів на повернення Україні політв'язнів у форматі «всіх на всіх» майже немає: «Я не вірю у звільнення „всіх на всіх“, я вірю в те, що після зустрічі [в нормандському форматі] можуть бути звільнені 10−20 або більше людей».

Крім РФ, Україні загрожує «інформаційний розкол»: «В Україні є інформаційний розкол щодо впливу, наприклад, Росії, США, Китаю та інших великих країн або імперій. Тому єдності немає. Це, з одного боку, свобода слова — воно так і є, і демократія, а з іншого боку це найсильніший удар по самостійності і по демократії в Україні. […] Українська армія показала: зовнішній ворог розвалити країну не може. А ось чи можемо ми не розвалити нашу країну всередині - це побачимо».

Співпраця України з Китаєм поза сферою впливу США: «Я не кажу про те, що немає сигналів з боку США щодо відносин будь-яких країн в Європі з Китаєм. Я не кажу про те, що такого немає. Але ми досить незалежна країна, яка обирає бізнес-партнерів сама собі. Якщо бізнес чистий і відкритий і він створює додаткові робочі місця України, то це і є пріоритет».

Стратегічні підприємства залишаться українськими : «Що стосується стратегічних підприємств України, які були за останні десять років, деякі з них з точки зору акцій були передані деяким китайським партнерам. Ми зупинили це рішенням РНБО. Тобто стратегічні підприємства повинні бути в Україні. Бізнес бізнесом, а безпека безпекою. Це що стосується підприємства Мотор Січ».

Жодна країна не склала іспит на COVID-19, Україна не виняток:«Чи ми впоралися ми зразково та ідеально? І я скажу: „Ні“. І це правда. Але і я можу запитати вас: чи є хоч одна країна, що впоралась зразково та ідеально? І ви скажете: „Ні“. І це теж правда. Жодна країна, хоч би яка успішна, розвинена, заможна, технологічна вона була, не склала іспит COVID-19».

Про похід у президенти замість кар'єри на сцені не шкодує:«Не шкодую, тому що це, напевно, можливість. Іноді бувають моменти, коли я думаю: навіщо? Навіщо все це, якщо ти в принципі іноді втрачаєш людяність, іноді втрачаєш відчуття деякої реальності, і для цього ти повинен виходити на вулицю і спілкуватися з людьми, і розуміти, що відбувається. […] Але все ж, пам’ятаючи, що це був виклик, ти на це пішов і найголовніше, люди повірили, значить, не можна по-іншому. Ти поважаєш людей і хочеш, щоб вони тебе поважали не зараз, коли ти президент, а найголовніше після. Хочеться все ж залишитися президентом, щоб говорили: ми вас поважаємо, не все було ідеально, але тим не менше, все було непогано».

Але питання про другий термін ще не вирішене: «Це вирішує народ України. […] Я нікуди не балотуюся. Я краще виконаю все, що я обіцяв у свій один термін, і поїду відпочивати».