«Те, що Байден піднімає тему потенційної ескалації на наших кордонах, це добре, - коментує «Дню» Володимир ХАНДОГІЙ, посол України у Великобританії (2010-2014). – Судячи з інтенсивності контактів на найвищому рівні між нашою країною та США, Україна у грі. Ми беремо безпосередню участь, тому щодо нашої суб’єктності нагнітати ситуацію не варто. В дипломатії і міжнародній політиці часто буває, що переговори з якоїсь конкретної проблеми ведуться без безпосередніх учасників конфлікту силами так званих друзів однієї чи іншої сторони. Прикладів цьому багато. Тому я вважаю, що «пожежа йде за планом». Інше питання чи буде цього разу досягнуте якесь порозуміння між Байденом і Путіним? Що нам очікувати, адже в центрі уваги буде Україна? Для нас важливими будуть чіткі меседжі, які надішле Байден Путіну і чи сприйме той аргументацію США. Я не чекаю проривних домовленостей. Це буде, скоріше, фіксація позицій між сторонами. Так звані «червоні лінії» знову випливають на поверхню. Але треба зауважити, що «червоні лінії» вміють малювати не лише росіяни, але й американці. І роблять вони це дуже вправно. Думаю, на цьому етапі програмою максимум є деескалація напруги, адже ситуація настільки загострилась, що всі тільки й говорять про напад, агресію та широкомасштабну війну. 

Зовнішня політика Російської Федерація дуже хворіє. І стан її погіршується. Я не знаю до чого це призведе, але про це треба говорити. Адже ту лінію, яку займає Кремль, його зовнішня політика, випадають з контексту зовнішньополітичних зусиль, які відбуваються в цивілізованому світі. В світі багато інших глобальних питань, які людство має вирішувати і які потребують спільних зусиль. На цьому тлі можливий напад Росії на Україну є просто неприпустимим. Які мають бути механізми виходу з цієї ситуації?

Україні треба розкладати яйця в різні кошики. Це класика дипломатії. Позиція Великої Британії історично завжди була більш агресивною стосовно Росії, ніж позиції інших західних країн, і більш сприятливою для України. Ще за часів Януковича Британія, на відміну від інших членів ЄС, була готова включити до спільного комюніке те, що наша держава згідно статті 49 Брюссельського договору про ЄС має право стати його членом. Але тоді, на жаль, ми «злякались» такої перспективи. Нагадаю, що стосунки наших династичних зв’язків з Великобританією сягають часів Київської Русі. В 1947-му році Британія навіть пропонувала Україні встановити дипломатичні відносини. Збереглась переписка між Міністерством зовнішніх справ Радянського Союзу та урядом Великобританії з приводу цього. Більш того, навіть сьогодні Борис Джонсон закликав послати чіткий сигнал Росії, що Кремлю буде дуже боляче, якщо Москва наважиться на якісь агресивні дії проти України.

Стосовно політики США і ситуації з вибором пріоритетів між зближенням Росії з Китаєм або ситуацією навколо України, вважаю, що Вашингтон здатен грати на багатьох дошках без вибору якогось одного пріоритету. Це різні треки. У американців досить прагматичні підходи, зокрема у Байдена свої внутрішньополітичні інтереси, на які він повинен зважати. Ми всі бачимо позиції НАТО, США, ЄС і в цілому колективного Заходу щодо підтримки України. Звичайно, ніхто не буде воювати за нас, підтримка залежатиме від сили наших зусиль в протидії агресії Росії».