Існує певна логіка у прагненні шукати психіатричне походження при поясненні рішення президента Росії розпочати 24 лютого 2022, «спеціальну військову операцію» в Україні, настільки це виглядає безумством.
Не так американські ракети та розширення НАТО, як поглиблення української демократії збурило ворожість російських керівників останніми роками. Владімір Путін дійсно усвідомлює ризики, які просування демократичних цінностей в Росії створюватиме для політичного режиму який він уособлює.
Як нам тепер, після Бучі, Ірпіня, Гостомеля, Маріуполя, сотні інших рідних українських сіл, містечок, мегаполісів жити? Після того, як в них зазирнула рашистська потвора і дихнула своїм смертельно-смердючим подихом?
Звичайно, насамперед, зовнішній ворог, московсько-кремлівська так звана еліта, перелякана і неконтрольована. Якщо Україна - ще не повноправний, статутний партнер Альянсу, а тільки суб'єкт, який має плідні, багатосторонні стосунки з цим політико-безпековим інститутом і вже в цій іпостасі чинить шалений опір знавіснілому загарбнику, то що говорите про те, що буде з рф-ією тоді, коли Київ і Брюссель укладуть угоду про повноправне членство України у цьому шанованому клубі?! Власне все з цього і почалося.
