Підписання Україною угоди про безвізовий режим з Сент-Кіттс і Невіс стало однією з топових новин тижня, посівши провідне місце на багатьох телеканалах і новинних сайтах. Анонсована як значний успіх вітчизняної дипломатії, подія затьмарила навіть об’єктивно набагато більш знакову новину про відмову Канади надати Україні безвізовий режим. З такими пріоритетами Україна й надалі може покращувати статистику країн з безвізом, адже в резерві є ще такі держави-члени ООН, як Вануату, Палау, Сен Люсія, Тувалу, Науру, Тонга, Кірибаті тощо.
Після двох з половиною років загальної риторики нарешті спостерігаємо просування у підготовці юридичного протистояння з Росією. МЗС України оприлюднив алгоритм дій щодо позовів до Міжнародного Суду ООН у зв’язку з фінансуванням РФ тероризму на Донбасі та фактами дискримінації кримських татар в анексованому Криму. При поверховому знайомстві запропонована МЗС досудова тактика виглядає привабливою, оскільки прогнозує винесення рішень на користь України одним з найбільш авторитетних міжнародних судових органів.
Виступ Президента Порошенка у загальних дебатах 71-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 21 вересня не коментував тільки лінивий. На жаль, з прикрістю доводиться констатувати, що професійний рівень цих коментарів, особливо на телеканалах, як і взагалі розуміння політиками і т.зв. «політологами» суті ООН, її можливостей, ролі і місця у сучасному світі, не витримує жодної критики. Але зараз не про це.
